top of page

Органові рефлексії над виступом Ярослава Врублевського


Ярослав Врублевський у Львівському органному залі


Чимало музикантів-органістів з різних країв побувало у Львові. Місто, яке від давніх часів славилося, плекало і шанувало органні традиції, виробивши і власну виконавську школу, завжди з непідробним інтересом прислухалося до своїх гостей, особливо, іменитих з європейським досвідом, що звідали чимало розмаїтих інструментів. Так, нещодавно у Львівському будинку органної і камерної музики гостював з сольним речиталем відомий польський органіст Ярослав Врублевський.


Доцент, заступник декана факультету фортепіано, клавесина та органу Університету музики імені Ф. Шопена у Варшаві, викладач органу Варшавського Державного музичного ліцею ім. Ю. Ельснера - Ярослав Врублевський (Jarosław Wróblewski) музичну освіту розпочав у Державній початковій та середній музичній школі в рідному Бялостоку в класі органа проф. М. Терлецької. У 1988–1993 навчався в Академії музики ім. Ф. Шопена у Варшаві, яку закінчив в класі органа проф. Ю. Серафіна. Впродовж 1993–2002 студіював у Hochschule für Musik und darstellende Kunst Mozarteum у Зальцбурзі у класі проф. Г. Метцгера, який закінчив з відзнакою та нагородою Міністра Республіки Австрія, а з 1995 - на факультеті Католицької церковної музики за спеціальностями орган, хорове диригування, органна імпровізація та церковна композиція.


Брав участь у численних органних конкурсах, серед яких міжнародні (Угорщина, Італія). Як соліст, диригент і камерний музикант виступає в Польщі, Чехії, Австрії, Німеччині, Швейцарії, Україні. Широка репертуарна гама органіста позначена і численними правиконаннями творів сучасних композиторів (Зайерль, Радічніг, Махмуд, Пржибильський). Багато років співпрацював з Міжнародним товариством ім Пауля Гофхаймера в Зальцбурзі, для якого він підготував чимало музичних постановок, зокрема, виконання всіх органних творів Жана Алена. Працював церковним музикантом у кількох церквах Зальцбурга (Pfarre Wals, Pfarre Parsch, St. Michaelkirche) та Польщі, культивуючи органну літургійну музику, а також імпровізацію та церковну композицію. Співпрацював з багатьма оркестрами та вокально-інструментальними ансамблями (Варшавський філармонічний оркестр, Варшавський філармонічний камерний оркестр, Collegium Musicum St. Gallen, Sinfonieorchester der Hochschule Mozarteum, Capella Bydgostiensis, Щецинський філармонічний оркестр). Здійснив низку записів: це три диски CD “Jehan Alain: Complete Works for Organ” 2021, а також “Jarosław Wróblewski - organy - gra utwory Antona Heillera” 2014, “W stronę Moderny - Jarosław Wróblewski — organy” 2014).


Ярослав Врублевський у Львівському органному залі


У 2006 він отримав ступінь доктора мистецтв Академії музики в Кракові на основі дисертації “Джерела композиторських натхнень Антона Гейллера (1923–1979) у світлі вибраних органних композицій зрілого періоду його творчості”. У 2002–2012 працював в Інституті музикознавства Люблінського католицького університету Івана Павла ІІ, викладаючи класи органу та модальної гармонії. Крім мистецької роботи, веде активну наукову діяльність (лекції, семінари, майстер-класи, публікації, енциклопедічні статті тощо). В царині музичної освіти Я. Врублевський не лише опікується розвоєм органної педагогіки, зокрема, в Польщі  йому належить ініціатива навчання гри на органі дітей з 6-7 років, що є значним поступом для забезпечення і збільшення виконавського потенціалу в майбутньому. Музикант також активно ініціював представництво Польщі, згодом і України у світовому русі подвижників захисту і охорони здоров’я митців, зокрема на базі International Symposium on Performance Science (ISPS), головною метою якого є об’єднати експертні оцінки та перехресні дослідження в сферах мистецтва, медицини, технічних і природничих наук, а також бізнесу з цілого світу для проведення крос-дисциплінарних дискусій та вирішення численних проблем, пов’язаних з продуктивністю праці та навчання у професійній мистецькій сфері. Ці пошуки передбачають впровадження нових проєктів, які б досліджували практику та результативність у сфері мистецьких професій, їх ризики та можливості подолання.


Активна громадянська позиція Я. Врублевського виявила себе і у сміливій ініціативі проведення кількох сольних концертів в різних містах України. Музикант, не зважаючи на небезпечний час, здійснив гастрольний тур на підтримку України, даючи концерти у Хмельницькому та Вінниці, приїзд до якої ознаменувався черговою російською ракетною атакою. Та це не вистрашило Я. Врублевського, навпаки, з величезним запалом і ентузіазмом він звершив свої виступи під своєрідним motto: “Музика, яка лікує душі”.


Ярослав Врублевський під час концерту (асистує Світлана Позднишева)


Представлена професором Я. Врублевським програма концерту у Львові була надзвичайно глибоко і дискретно продумана. Так, виступ відкрила Пассакалія до мінор (BWV 582) Йогана Себастьяна Баха — одна з найбільш популярних і глибоко молитовних композицій генія бароко. Жанр пасакалії, що виник в Іспанії на початку XVII століття зазвичай має серйозний  характер, і будується як низка варіацій з утриманим басовим голосом — остінато. Етимологію терміну виводять від від іспанського pasar (хрест, перевал) і calle (вулиця). Не дивно, що Й. С. Бах, рівно ж як і численні його попередники, що часто зверталися до цього жанру, обирає для своєї органної пасакалії знакову мінорну “стражденну” тональність до-мінор, підкреслюючи відчуття глибоко пережитого горя, втрати. Точної дати виникнення твору не встановлено, проте, один з видатних дослідників творчості Й. С. Баха Альберт Швайцер відносить твір до 1713 року (різні джерела вказують на період між 1706 і 1713 роками), коли на долю композитора випадає важкий подвійний хрест — помирають його двоє новонароджених хлопчиків-близнят. І та глибока задума і скорбота, що пронизує весь твір, була чи не найвідповіднішою щодо стану слухачів, адже війна, яка прийшла в Україну і спичинилася до сотень тисяч жертв і чи не щоденних похоронів, серед яких особливо болючими є невинні смерті дітей. Проте, сумирний сум, високий рівень співчуття, глибока рефлексія над несенням своїх життєвих хрестів — чи не цією композицією польський органіст засвідчив підтримку і солідарність з українцями, так переповнених чашею терпінь. Дискретний, власне медитативно-шляхетний тон, який обрав виконавець для прочитання цього органного послання чи сповіді Й. С. Баха дозволяв замислитися, поринути кожному у музичну матерію, про яку Роберт Шуман сказав: “глибина почуттів у варіаціях цієї пасакалії переплетені настільки геніально, що це подиву гідне”.


Не випадково, головні теми бахівського твору близькі до органних тем французького композитора Андре Резона, зокрема,  його композицій “Christe - Христос”, хоч відчутний глибокий синтез і з північнонімецькими остинатними творами бахівських попередників Д. Букстехуде, Й. Пахельбеля, Й. Кріґера. Сам початок твору знаменується типовим до-мінорним афектом “болісної туги” за словами біографа Й. С. Баха Філіпа Шпітти. Розгортаючи цей жалібний хід з двадцяти варіацій, музикант, поступово занурюючи слухачів у екзистенційну медитацію, надзвичайно тонко і зворушливо проводив одну за одною ці варіації, доходячи, після дванадцятої до трьох найтихіших, найінтимніших варіацій, що творять неначе ліричне інтермецо, обираючи для них над-високі делікатні регістри. Вони, дійсно, відлунювали дитячо-немовлячими голосами, ба, більше — можливо і голосами ненароджених дітей всіх загиблих молодих людей у цій страшній війні. М’ягке, некрикливе звучання органу під руками і ногами маестро дозволяло замислитися, проходячи разом з музикою цю хресну дорогу українського народу. Деякі вчені наголошують, що в основу структури твору, написаного “у формі хреста” складає символічний компонент (за Мартіном Радулеску). А органістка Марі-Клер Ален дібрала відповідні аналогії цитат з лютеранських хоралів, вибудовуючи своєрідну концептуальну канву Пасакалії: це початкові ноти хоралу “Nun komm' der Heiden Heiland” (Тепер приходить Спаситель язичників), далі кантилена промовляє “Von Gott will ich nicht lassen” (Я не відпущу Бога), наступним стає посилання “Vom Himmel kam der Engel Schar” (З небес приходить звід ангелів), з’являється мотив “зірки” з хоралу “Herr Christ, der Ein'ge Gottes-Sohn” (Господь Христос, єдиний Син Божий), далі проходить орнаментована фігура, подібна до фігури “Christ lag in Todesbanden” (Христос лежав у путах смерті), яка супроводжує тему в сопрано, потім послідовно переходить до альта та басу, а в заключних варіаціях висхідні інтервали в басі нагадують великодній хорал “Erstanden ist der heil'ge Christ” (Святий Христос воскрес). Так, просвітлено і з вірою у воскресіння завершується одна з найщемливіших органних композицій Й. С. Баха, яку з надзвичайною емоційною вчуленістю, високо-технічною майстерністю та глибоким художнім прочитанням репрезентував Я. Врублевський.


Твір маґдебургського органіста і композитора доби романтизму ХІХ століття, диригента, засновника “Асоціації духовного та світського хорового співу”, організатора відкритих фольклорних концертів Германа Фінценхгагена, представлений Я. Врублевським, був створений на тему одного з найважливіших протестантських хоралів “Jezu meine Freude” (Ісусе, Ти моє щастя). Цією композицією органіст продовжив поступальну фінальну інтенцію бахівської Пасакалії, утверджуючи ідею віднайдення сили в Божому провидінні. І дійсно, органне звучання — більш потужне і яскраве, романтично колоризоване, виявляючи гармонічне та тембральне багатство - набирало щораз більшої впевненості світляних барв, вводячи слухачів у зону віри і надії, які так зараз потрібні кожній людині.


Ярослав Врублевський під час концерту (асистує Світлана Позднишева)


Симптоматичним продовженням розгортання цієї органної епопеї, запропонованої Я. Врублевським стала “Героїчна п’єса” ор.128 італійського композитора межі ХІХ-ХХ століть Марко Енріко Боссі. Блискучий концертуючий органіст, піаніст, диригент, композитор, вчений-органолог (удосконалював конструкції органів), працював як органіст-педагог у вищих музичних закладах Неаполю, Мілану, Венеції, Риму, Болоньї. Будучи речником неотомізму в італійській музиці, відроджував потужні давні традиції італійської органної школи на неоромантичних та неокласичних засадах. З силою біблійних пророків та героїв, святих, постатями яких надихався, наприклад, Жанною д’Арк чи творіннями Джона Мільтона (“Самсон-борець”, а особливо його “Загубленим раєм” та “Віднайденим раєм”), з якоюсь генделівською ораторійною монументальністю постає в 1907 році на зламі століть, посеред оркестрово-симфонічних, кантатно-ораторійних магнумів, містерій М. Е. Боссі, розлога “Piece Heroique” для органу. З великою силою і натхненною віртуозною наснагою Я. Врублевський демонструє потужне і яскраве звучання інструменту, досконало володіючи складними регістровими мікстами, осягаючи рівні неймовірного повнозвуччя та дослівно тембральної ейфорії. Сповнення героїчного чину, опір, готовність до бою, застановлення, мужній волюнтаризм вигравали сотнями труб цього космічного, як сказала українська поетеса Ліна Костенко “бо в його звуках чути кроки Бога”, органу. І дійсно, складалося враження, що митець цим твором скликає на допомогу героїчному народові, який став на захист своєї землі і свободи, захищаючи ідеали останньої для цілого світу, все невидиме, але добре чутне і відчутне небесне воїнство. Не лякатися, не боятися поставити своє життя на кін у страшному, може й смертельному двобої — ознака справжніх лицарів-героїв. Ця п’єса в інтерпретації Я. Врублевського прозвучала і як своєрідний трен in memoriam полеглим (в композиції чимало сторінок драматичного характеру, що ґравітують до вагнерівсько-брамсівської пізньоромантичної трагедійності та високого етичного пафосу), і як емоційно взнесеного на високому енергетичному накалі, замалим чи не веристського вибухового нерву, заклику до боротьби і перемоги. А проте, жодна битва не обходиться без великих зусиль, втрат, жертв.


Роздуми та рефлексії над плинністю людського життя пронизували слухачів під час виконання Хоральної Прелюдії Йоганеса Брамса “O Gott, du frommer Gott” (Боже, добрий Боже). Цей твір належить до останнього циклу композитора “11 хоральних прелюдій” ор. 122, які були видані вже після його смерті. “Покаянним поклоном” назвав цей цикл дослідник творчості Й. Брамса Ганс Галь. А редагував і підготував посмертне видання цього епілогу творчості німецького генія український композитор, видатний вчений і соратник Й. Брамса Євсевій Мандичевський, який підкреслив особливу паралель з творчістю Й. С. Баха. Адже обидва митці закінчують земний шлях, прощаючись зі світом хоральними прелюдіями: Брамс – “Я маю залишити світ”; Бах – “Перед Трон Твій нині стану”. Виконавцеві напрочуд тонко вдалося передати цілу гаму почуттів, які переживає людина, востаннє окидаючи оком своє життя (a pro pour – хоральні мелодії, які опрацьовано в даному циклі, Й. Брамс ще малим хлопчиком співав у церкві). Майстерність та глибоке занурення в цю органну композицію Я. Врублевського дозволили органістові осягнути і передати публіці відчуття майже реальної присутності в світі з усією пам’яттю про пережите, і відтворити прощальний погляд людини на світ, який настав час покинути. І цей твір прозвучав як знак вдячності, великої витримки і стоїцизму.


Більш бурхливу та інтенсивну картину органіст запропонував у “Двох фантазіях” композитора першої половини ХХ століття Жака Алєна, який походив з династії французьких органістів і вже в 11 років обійняв посаду органіста в одній з церков Парижу. Учень знаменитого Марселя Дюпре, Жан Алєн присвятився переважно органній музиці у своїй недовгій, яка тривала лише десять років, композиторській діяльності. Одним з великих захоплень музиканта була механіка, особливо їзда на мотоциклі. З початком Другої світової війни він вступив як кур’єр-мотоцикліст до механізованої дивізії і трагічно загинув під час боїв у 1940 (маючи всього лиш 29 років), при цьому перед смертю знищив 16 ворогів. І зараз, перебуваючи в стані війни, серед українських митців є чимало прикладів такого відданого патріотизму музикантів, які віддали своє життя та воюють, захищаючи рідну землю.


Ярослав Врублевський під час концерту (асистує Світлана Позднишева)


Дві органні фантазії Жака Алєна сповнені трагічних передчуттів, адже композитор послуговується текстами Омара Хайяма, де філософ намагається взнати свою долю у неба, яке гарантує доцільність і праведність людського існування лише добрими вчинками. Цікаво, що у музиці композитора навдивовижу тонко переплелися імпресіоністично-символістичні риси з екзотичними інтонемами і впливами східної орієнталістики, а також бароково-ренесансними рефлексіями. Ця музика сповнена прохань про Боже милосердя - мізерікордії, а слова автора про один зі своїх творів як про “музику надгібну героїчної пам’яті” – можуть вповні відповідати виконавській інтерпретації Я. Врублевського. Окрім того, митець заекспонував у цій складній та розлогій композиції відчутно нове, збагачене цікавими виконавськими та тембрально-технічними прийомами модерністичне звучання органу. “Окрім поетичних впливів в музиці Алана є впливи григоріанського співу, старовинної музики, імпресіонізму, джазу та неєвропейських ритмів і тонацій. Його новаторське трактування органу демонструє відхід від симфонічного сприйняття цього інструменту та поворот до звукового ідеалу, який утворює новаторський синтез французької класики та романтизму, зануреного у сенсуалізм та відчуття. Ален робить це в досконалий спосіб” – писав Я. Врублевський у анотації до видання антології органних композицій у трьох CD композитора.


Відчуття містичних філігранних у своїй витонченості та неймовірної краси переливів супроводжували виконання Прелюдії-мініатюри італійського композитора початку ХХ століття Отторіно Респігі на мотив хоралу Й. С. Баха “In dir hab Ich gehoffet Herr” (На Тебе, Господи, я покладався). Імпресіоністичний звукопис у стилі М. Равеля, а також візії антично-ренесансних алюзій з фактурно розосередженою поліплощинністю, дослівно “розспіваною-розщебетаною” птахами немов у лінеарному плетиві ангельських палєстрінівських голосів – були вражаючими у органному викладі Я. Врублевського. Зазначу, що О. Респігі, який належав до кола неотомістів і уславився своєю грандіозною Римською тріадою, був одним з ініціаторів відродження музики італійського Ренесансу, зокрема, повного видання творів легендарного П. Палєстріни (яке відбувалося під патронатом папи Лева ХІІІ, який висвячував і всіляко підтримував культурні починання нашого Митрополита Андрея Шептицького). В контексті ж драматургії концерту даний твір став яскравим променем світла, замилуванням красою всесотворенного, свіжим подихом природи, яку, однак, треба боронити від загрози.


Героїко-патріотичним покликом, монументальним романтичним пафосом і величчю відзначилася остання композиція, якою Я. Врублевський завершив свій речиталь – це Фантазія фа мінор Костянтина Горского - польського композитора, скрипаля-віртуоза (скрипкову школу отримав від єдиного учня Н. Паганіні видатного віртуоза Аполінарія Контскі та Леопольда Ауера), диригента, педагога, який майже тридцять років жив і працював в Україні, викладаючи у Харківському музичному училищі. Будучи пов’язаним з Харковом, в якому заснував симфонічний оркестр та низку хорів, організовував музичне життя, родина композитора була змушена покинути місто перед приходом більшовиків та викликами громадянської війни, переселившись до Польщі. Його Фантазія – єдиний органний твір композитора, який вперше було виконано у Варшаві в 1920 А. Карнашевським, згодом він прозвучав на ювілейних урочистостях М. Коперніка в Познані у виконанні Ф. Нововейського. В польській органній літературі цей твір завдяки своєму масштабу вважається однією з найпотужніших композицій. Саме ця Фантазія стала за словами Я. Врублевського “найважливішою музичною присвятою” українським слухачам. Сподвижно-героїчний характер твору, його динамічна експресія та потужна оптативна вісь, яка вселяє віру і надію в перемогу – немов на одному диханні підняв переповнений зал, який щедро винагородив органіста рясними, щедрими аплодисментами захоплення і вдячності за можливість пережити, пройти і надихнутися цією органною епопеєю.


Іван Остапович, Ярослав Врублевський і Тарас Демко після концерту у Львівському органному залі


В контексті рецензії слід згадати про чудову організаційну роботу очільників Львівського будинку органної музики – композитора і диригента Івана Остаповича та відданого соратника Тараса Демка, а також всю команду, яка в нелегкі воєнні часи виявляє небувалу активність в організації концертного життя міста, а запрошуючи до виступів чимало іменитих музикантів з-за-кордону виконує ще й надважливу місію культурної дипломатії, розгортаючи та ведучи наступ на культурно-музичному полі битви. В додатку зазначу, що польський органіст активно працює над промоцією, виконанням та записом творів знаменитого львів’янина, видатного композитора, вплив якого на становлення галицької композиторської школи другої половини ХХ століття важко переоціонити - Анджея Нікодемовича. Сподіваємося, що зможемо в майбутньому почути і твори А. Нікодемовича, і нові органні програми у виконанні видатного польського музиканта.



Після концерту, на який адмістрація виділила 20 квитків для студентів та аспірантів Львівської національної музичної академії імені Миколи Лисенка, відбувся спільний обмін думками. Студенти, яких організувала доцент кафедри історії музики, керівник наукового студентського товариства "Медіанта" п. Зор'яна Ластовецька, висловили захоплення та щиру вдячність Ярославові Врублєвскому.




Вцілому Ярослав Врублевський підійшов до устаткування драматургії та архітектоніки програми з великим почуттям розуміння душевно-емоційного стану, який огорнув чи не всю Україну - з висловом щирого співчуття, дружньої підтримки та з вірою у перемогу. Коли на світі стає все темніше, коли загальний поспіх і байдужість щораз більше спричиняють самотність, коли життя ставить щораз страшніші виклики перед людством – тоді музика здатна вступити у свої позамузичні права – стати кимось близьким, мудрим і виваженим, хто чує і розуміє, і може поділитися, нехай крихтою, добра і любові...



текст: ЛІЛІЯ НАЗАР-ШЕВЧУК

музикознавець, Ph.D.,

доцент кафедри історії музики

Львівської національної

музичної академії

імені Миколи Лисенка

124 перегляди0 коментарів

Останні пости

Дивитися всі

Comments


bottom of page