У мобільному додатку про українську класичну музику Ukrainian Live Classic цими днями з'явився новий реліз – опубліковано запис Фортепіанного концерту Дезидерія Задора – українського композитора, піаніста, диригента, педагога, фольклориста, органіста, музично-громадського діяча, фундатора професійної композиторської школи Закарпаття. Про Задора та його музику розповідає наш сучасник, композитор та віолончеліст Золтан Алмаші в своєму блозі.
Дезидерій (Дежо по-угорськи) За′дор (наголос на перший склад, нічого спільним з російським словом задОр немає)
Це ім'я я знав змалку, мій тато і його друг – видатний львівський музикознавець Емілій Кобулей – багато про нього розповідали.
Тато свого часу пограв трохи його камерної музики.
Розповідали кумедні історії на кшталт, мовляв, він пішов гуляти з дитиною у візку, по дорозі заглянув в нотну крамницю, купив якусь партитуру, почав захоплено її вивчати відразу, пішов, дивлячись у партитуру, додому, а візок з дитиною... забув біля крамниці!
Потім я довідався, що Юрій Ланюк, мій професор, у нього вчився.
Ланюк любив розповідати, як Задор кумедно реагував на його авангардні пошуки, що він якось аж підскакував, робив цікаві жести руками, і вигукував якісь короткі фрази, де була суміш захвату, щирого здивування, осуду, цілий спектр емоцій і реакцій.
А ще – у школі-десятирічці я навчався факультативно композиції у доньки Задора, Ізабелли Дезодоріївни. Я приносив на урок п'єски в натуральному ля-мінорі, вона мені дописувала збільшену гуцульську секунду, ця секунда мене страшно дратувала, я починав плакати..
Спільної мови ми не знайшли, гуцульський лад я надовго зненавидів, музикою Задора теж, відповідно, не сильно цікавився.
Та вона і не звучала ніде!
Вперше я стикнувся з нею як виконавець десь років через 25, у Київській камераті.
Ми грали "Полонинські картинки". На той час я гуцульський лад мало того що полюбив, а і досить широко використовував у своїх творах.
Дещо упереджене ставлення до музики Задора поступово змінювалось від обережного прийняття через повагу до майстерності до шаленого захвату.
Але революція у свідомості відбулась позавчора, коли я прослухав фортепіанний концерт у авторському виконанні.
Виключна майстерність, свіжий багатий матеріал, унікальний карпатський колорит цієї музики мене заскочили зненацька, і я відчув велику радість (яку відчуваю завжди, коли знайомлюсь з новим талановитим твором).
Дуже прикро, що ця музика не виконується, і дуже радісно, що вона починає виконуватись завдяки Івану Остаповичу, Тарасу Демку, всій команді Львівського органного залу.
Золтан Алмаші
Скачати мобільний додаток Ukrainian Live Classic можна безкоштовно за посиланням.
Підтримати проєкт на Patreon, щоб українську музику вільно слухали в усьому світі, можна тут.