Степан Дробіт зіграє Довбуша в опері Бажанського


За кілька днів у Львівському органному залі відбудеться світова прем’єра опер забутого українського композитора Порфирія Бажанського. У неділю, 27 червня, опери «Довбуш» та «Біла Циганка» можна буде почути в живому концертному виконанні, а за кілька місяців – в інноваційному форматі аудіо-серіалу на Radio SKOVORODA.


Проєкт реалізовується музичною аґенцією Collegium Management спільно з Radio SKOVORODA, Львівським будинком органної та камерної музики, Галицьким Музичним Товариством, за підтримки Українського культурного фонду.


Оркестрування опер створив композитор Сергій Вілка. У постановці беруть участь Ukrainian Festival Orchestra та Choir, дириґентом є Іван Остапович. Солістами проєкту стали відомі українські вокалісти: Христина Макар, Степан Дробіт, Лілія Нікітчук, Андрій Стецький, Віталій Коваль, Роман Грабовенський.


Сьогодні ми знайомимося ближче з виконавцем головних чоловічих ролей в операх – баритоном Степаном Дробітом.


Степан Дробіт є солістом Хмельницької обласної філармонії. З 2018 року очолює Академічний ансамбль пісні і танцю «Козаки Поділля». Як оперний співак виступав у Національній опері України, оперному театрі у Битомі (Польща). Має багатий досвід роботи артистом та солістом у різних хорових колективах: Галицький камерний хор “Євшан”, Львівський муніципальний хор “Гомін”, Галицький академічний камерний хор та інші. Неодноразово виконував сольні партії у найкращих залах Європи: Центрі культури та конгресів у Люцерні (Швейцарія), Берлінському драматичному театрі та Старій Опері у Франкфурт-на-Майні (Німеччина), Концертному Залі в Осло (Норвегія), Гельсінському Будинку Музики (Фінляндія).


Ми поспілкувалися зі Степаном Дробітом про Довбуша-ловеласа, про біблійні сюжети в операх Бажанського, мелодійність та ритмічну неординарність опер, а також про те, чому варто бути присутнім на прем’єрі цих творів.


– Розкажіть, які ролі ви виконуєте у постановках опер «Довбуш» та «Біла Циганка» Порфирія Бажанського?


– Почну з опери «Довбуш». Я буду співати головну роль. Всі, мабуть, знають, хто такий Олекса Довбуш, це народний месник. Такий неоднозначний персонаж. Селяни, яких він захищав, його любили, а пани, яких він грабував, ненавиділи.


Перед тим, як почати вивчення нотного матеріалу, я почитав про цю історичну особистість, про його життя, де він діяв із своїм загоном опришків.


Нотний матеріал є різнохарактерний. Роль Довбуша героїчна, але в жіночих дуетах він постає улесливим, героєм коханцем.

Перша поява Довбуша в опері відбувається у корчмі. Він ще нікому не відомий, звичайний чоловік, але має надлюдську силу, розкидає навсібіч суперників. Так він знаходить собі послідовників, прості люди готові за ним іти. Потім ми бачимо Довбуша через два роки після тих подій, у дуеті з Параскою. В опері не сказано, що він робив два роки, але, я думаю, непогано так розбишакував весь цей час і зажив собі слави – у когось хорошої, у когось поганої. Але він вже має певний статус і вже залицяється до дівчат. Хтось за ним шаленіє, а хтось ненавидить, та підсвідомо при цьому також кохає. Він поводиться досить егоїстично. Тут розкривається, чому Довбуш має надлюдську силу: бо продав душу дияволу, а той подарував йому кулю, яку він мусить із собою постійно носити.


– Доволі нетривіальний сюжет, враховуючи, що Бажанський був священником.


– Якщо мова про чорта, то тут нічого надзвичайного нема, бо чорт є також персонажем вертепу. І Бажанський, напевно, знав легенду про Довбуша і кулю. Він на основі народних переказів та легенд написав своє лібрето. Незважаючи на те, що Бажанський був священником, в опері дуже багато еротичних сцен, є три любовні лінії.


У “Білій Циганці” моя роль не головна, я граю Богдана – батька Олександри або ж Сандри, як її кличуть цигани. Це протилежний до Довбуша персонаж. Він спокійний, лагідний, люблячий батько, який шукає свою дитину, зниклу 12 років тому. Й ось випадково в лісі її зустрічає. І хоча він з першого разу не впізнає свою доньку, але питає в старої циганки Клуци: “Чому в тебе одна донька чорна, а друга біла?” Врешті, батьківське серце підказує йому, що перед ним – Олександра, яку викрав його брат Василько.


Богдан і Василько у мене асоціюються з біблійними героями притчі про блудного сина. На початку опери Василько приходить до Богдана і просить дати йому гроші, а той йому відповідає: “Батько тобі дав, десь дів”.


– Ця опера має happy end на відміну від “Довбуша”?


– Я би не сказав, що “happy end”. 12 років Сандра виховувалася в циганській родині. Їй не притаманно красти чи жебрати. Але коли помирає циганка, яку вона вважала своєю матір’ю, вона плаче: “Мамичка померла, на кого ти мене лишаєш?”. Як кажуть, не та мама, що народила, а та, що виховала. Але завершується опера на мажорній ноті, бо після того хор співає: “Оце так пригода з нами сталася – пішли на ведмедя, а знайшли дівчину”.




– Чи легко було працювати з лібрето опер, адже вони написані гуцульським діалектом?


– Більша частина лібрето була зрозумілою, але деякі слова я спочатку по-іншому тлумачив. Іван Остапович надіслав усім виконавцям переклад незрозумілих слів, такий словничок. Багато слів з опер і досі є у вжитку в сільській місцевості Галичини та Закарпаття. Наприклад, слово “Пречіста” – це Божа Матір, “ледіні” – це слово “легіні”, що використовується і зараз.


– На скільки цікава музична мова Бажанського в цих операх?


– Дуже мелодійним є дует Довбуша з Параскою, роль якої виконує Лілія Нікітчук. Параска найбільш приязна до Довбуша з усіх жіночих персонажей. Тому там дуже лагідні мелодії в партіях обох героїв. Очевидно, в них було шалене кохання. Параска знає, що Довбуш ходив і наліво, і направо. Вона його підмовляє: “Я буду тільки твоя, якщо ти покинеш інших дівчат”.


– Є ще дві героїні – Єринка і Сеня. Дві ролі виконує Христина Макар. У Сені з Довбушем були стосунки, а Єринка його відкидає та проклинає всіма гуцульськими прокльонами.


– У “Довбуші” мелодика та ритміка вся традиційна гуцульська. Там немає нічого складного для професійного музиканта. Звичні народні мотиви, які ми можемо чути в гуцульських піснях. В опері “Біла Циганка” все трохи складніше. Бажанський використав багато незвичних для того часу розмірів 5/4, 7/8, 5/8. З цим трохи важче впоратися, треба більше думати.


Дуже цікаво працювати з операми. Кожного дня на репетиціях відкривалося щось нове.


– Ви є художнім керівником Академічного ансамблю пісні і танцю «Козаки Поділля» при Хмельницькій обласній філармонії. Чи допомагає цей досвід у роботі над операми Бажанського?


– Так, у репертуарі нашого колективу є дуже багато українських народних пісень з різних регіонів України. Можна бачити, які лади в якому регіоні використовувалися.


Під час роботи над операми Бажанського чуєш: отут гуцульський лад, а тут галицька мелодія.




– Чи потрібна особлива, некласична манера виконання для цих опер?


– Іван Остапович, як дириґент опер, просив співати говорячи-проспівуючи, але це не є проблемою. Більшість сучасних оперних співаків є кросоверами – вони легко переходять від одного стилю до іншого.


– Які ваші враження від репетицій та від роботи з іншими солістами?


– Всіх солістів знаю особисто і багатьох хористів також. Ми з ними багато виступали на різних сценах. Це хороші співаки, першокласні артисти. Це буде чудова робота.


– Наскільки цікаво і сучасно буде звучати музика Бажанського?


– Ви бачите, скільки цікавості викликає ця тема? Під час репетицій кожен день були присутні різні журналісти, були музичні критики. Людям цікава ця тема. Глядачі, які не потраплять на прем'єру, багато втратять. Але згодом опери вийдуть у форматі аудіо-серіалу, тож їх зможе почути кожен бажаючий.



Спілкувалася Діана Коломоєць

Фото надані Степаном Дробітом

Стаття вперше опублікована на сайті Leopolis.news

6 переглядів0 коментарів