29 січня у Львівському органному залі виступив шведський дириґент Даніель Ганссон із Луганським симфонічним оркестром. Чарівна шведська музика звучала у живому концерті як символ підтримки України. Яку ціну платить сьогодні Україна, як росія використовує Чайковського для просування свого імперіалістичного стилю, як війна торкнулася Швеції, говорить в інтервʼю дириґент Деніел Ганссон.
Деніел Ганссон – музичний директор Університету Мальме та художній керівник оркестру, хору та ансамблю SYD університету Мальме.
Серед ансамблів, якими він дириґував, є Філармонія Монте-Карло, Опера Манаус, Український фестивальний оркестр, Симфонічний оркестр Мальме та Хор Шведського радіо.
Деніел Ганссон шанований і затребуваний педагог, запрошений професор дириґування у Львівській музичній академії, Україна.
– Програма вашого концерту у Львівському органному залі розвивалася довкола шведських легенд і казок. Ми знаємо, що шведська міфологія яскрава й оригінальна. Які її герої найцікавіші, на ваш погляд?
– У шведській міфології, насправді, не так багато героїв. Більшість історій присвячена звичайним людям, які зустрічаються з істотами зі саги. Так, наприклад, поширена тема з молодою дівчиною, пастушкою, яка доглядає за стадом тварин. Вона кличе їх спеціальним співом, який називається “кула”. Ця мелодія знайшла відображення в класичній музиці. “Dalarapsodi” або Шведська рапсодія Хуго Альфвена побудована на цьому сюжеті: молода пастушка засинає і бачить уві сні різноманітних створінь лісу та дикої природи.
Серед них Некен (Näcken) — дуже дивна магічна істота чоловічої статі, яку можна знайти біля річок і озер. Він називається так, тому що завжди голий. Некен дуже гарно грає на скрипці, і своєю грою гіпнотизує слухачів, змушує їх танцювати, заманює у воду, щоб втопити. У Симфонічних варіаціях Гуннара де Фрумері використаний мотив з народного танцю, відомого як полька Некена. Фрумері зробив варіації на цю тему.
А твір, з якого розпочнеться концерт, це Вермландська рапсодія (Värmlandsrapsodi) Курта Аттенберга. Вермланд — так називають ландшафт у Швеції. Аттерберг написав цей твір як данину Сельмі Лагерлеф, одній із найвидатніших письменниць Швеції. Вона написала “Чарівну подорож Нільса Хольгерссона Швецією” про хлопчика, який перетворився на маленьку-маленьку істоту. Він подорожує на спині гусака. Ця музика ніби зображає, як Нільс і гусак літають по всій Швеції і бачать її прекрасні краєвиди. Ви також можете почути різні теми шведського фольклору, як перефраз оповідань, які написала Сельма. Аттерберг написав цей твір на 80-річчя письменниці.
Я давно мріяв про таку програму з музикою шведських легенд і казок. Думаю, що в Україні є багато фольклорних історій, які дуже сході з нашими, ця спільна традиція єднає нас.
Це досить романтична і життєрадісна музика, насичена подіями та емоціями.
– Усі твори, які ми почули, написані в період романтизму?
– Не всі. Хуго Альфвен – один із найбільших шведських романтиків. Цього року ми святкуємо його 150-річчя. А Гуннар де Фрумері трохи сучасніший. Це дуже приємна музика, вона добре написана та блискуча.
– Чи використовують нині шведські композитори фольклорні теми в своїй творчості?
– Деякі так, але це не має великого впливу на сучасну музику. У якійсь хоровій музиці, можливо, але в оркестровій – я би сказав, ні.
– В Україні ми спостегрігаємо сплеск популярності неофолку як у масовій, так і в класичній культурі. Через російсько-українську війну та зростання національної свідомості в нашому суспільстві сучасні митці звертаються до фольку, переосмислюють його.
– Думаю, це логічно. Коли ваша країна перебуває у стані війни, ви хочете бачити концентрацію національної ідеї через музику. Пісня-переможець Євробачення-2022 “Стефанія” дуже популярна у Швеції. Це нова пісня, але вона з елементами фольклору, чи не так?
– Так, це яскраво видно у використанні сопілки, наприклад.
Чи знаєте ви якісь українські твори, які могли би бути схожими на “Даларапсодію” або інші твори шведської музики за впливом народних мотивів?
– Деякі так. Але я знаю, що у радянський період композитори часто були змушені писати музику з народними мотивами. Наприклад, Борис Лятошинський не хотів писати фольклористичну музику, тільки тому, що Сталін вважав, що лише цим повинні займатися українські композитори. Тоді режим намагався “забрендувати” Україну як виключно сільську країну, де грають лише народну музику. І я думаю, що це було негативно.
– Це був ваш перший виступ із Луганським симфонічним оркестром? Що ви знаєте про цих музикантів? Чого очікуєте від спільної творчості?
– Так, я дуже радий і дуже пишаюся цією можливістю. Я чув багато хорошого про цих музикантів. Це оркестр героїв! Дуже сумно, що Луганський оркестр через війну втратив своє місто та концертний зал, де вони працювали та творили. Але Львівський органний зал, який надав їм можливість працювати і грати на сцені, робить чудову роботу. Музиканти з Луганська, попри все, грають музику і прославляють своє місто, навіть якщо фізично вони далеко, але серцем вони там.
Я дуже радий можливості повернутися до Львова в ці важкі часи і продемонструвати нашу вірність Україні. Частинка мого серця – назавжди у Львові. Для мене ви є героями. І те, що відбувається – це не сага, це реальність. У страшній війні росіян проти мирного народу України ви все ще творите музику, працюєте на культурному фронті – в проекті Ukrainian Live та у Львівському органному залі. Все, що ви робите є натхненням для решти світу. І найменше, що я можу зробити, це прийти і зіграти концерт. Для мене честь приїхати до Львова і стати частиною вашої роботи.
– Ви також дуже смілива людина, якщо наважилися приїхати в Україну під час війни. Як плануєте доїхати до Львова? Чи є труднощі? Що ваша родина думає про цей виїзд в Україну?
– Спочатку я думав, що перетворюся на дуже-дуже маленьку людину і полечу на спині гусака. Жартую! Я лечу літаком до Польщі, а потім сідаю на потяг з Перемишля до Львова.
Я розмовляв зі своєю родиною. Мої діти не дуже раді цій поїздці, але моя дружина мене підтримує, вона знає, що я дуже переживаю за Україну, і для мене є дуже важливим цей візит. Але це ви насправді хоробрі, а не я. Українці – герої світу.
Звичайно, я думаю про аспект безпеки. У Львові трохи ризикованіше, ніж у Мальмо. Але я налаштований позитивно. Головна мета нашої творчості – щоб музика звучала. Ви не хочете бути Росією, ви хочете бути Україною, вільною країною з вільним мистецтвом. А це і є мета боротьби з монстром.
– Щиро дякуємо вам і дякуємо Швеції за підтримку в нашій боротьбі. Чи бачите ви щось спільне між Україною та Швецією в історії, ментальності, культурі тощо?
– Звичайно. Я вважаю, що в українській та шведській культурі багато схожого, хоч ми і різні багато в чому.
Ми маємо спільну історію, спільну війну проти Росії. Я думаю, Україна і Швеція завжди були лояльними одне до одного. У нас навіть на прапорах однакові кольори. Я думаю, що це символ взаємної симпатії. У Швеції зараз всюди українські стяги. У моєму місті щодня на міському мурі піднімають шведський і український прапор. Я завжди натхненний працювати з українцями. І я думаю, що у нас спільні інтереси.
– Чи вплинула ця війна на вашу країну, і якщо так, то як?
– Я б хотів не говорити про це нічого, бо це непорівнювані речі... Добре, ось приклад. Так, у нас дуже високі ціни на енергію. Зараз рахунки за електроенергію виросли в 10 разів, і для багатьох сімей це дійсно проблема. Але шведи кажуть, що це невелика ціна, тому що наші сини і доньки не гинуть на фронті. Ви, українці, платите високу ціну. Ми не можемо порівнювати себе з Україною. Але дякую за запитання та турботу.
Нещодавно у нас у Мальмо був різдвяний концерт. Наш хор заспівав “Щедрика” на знак підтримки наших українських друзів. Перед виступом я сказав: “Кожного Різдва ми співаємо пісні про мир і любов, а цього року ми співаємо для тих, хто не має миру і не має тепла”. Всі слухачі були дуже зворушені і хотіли підтримати Україну.
– Дякуємо за вашу підтримку. А як сприймають шведи українську музику?
– Як на мене, є великий інтерес до української музики. Що стосується мене самого, то я перестав дириґувати російську музику. Я не проти Чайковського, але зараз не час, тому що Росія використовує Чайковського для просування свого імперіалістичного грандіозного стилю, і я не хочу цього робити. Я вважаю, що для таких дириґентів, як я, є можливість шукати хорошу українську музику.
Особисто я дуже люблю творчість Бориса Лятошинського. Його музика така чудова! Не можу наслухатися Лятошинським, чесно кажучи. Я нещодавно дириґував зі своїм оркестром його Шевченківською сюїтою з фільму. Фантастична музика! Його симфонії теж неймовірні.
Сьогодні – дуже гарний час для української музики. Причина зацікавлення в ній, звичайно, трагічна, але все більше людей відкривають для себе українську культуру. Я думаю, що люди в усьому світі справді вражені якістю та багатством української музики. І проєкт Ukrainian Live робить фантастичну роботу в цьому плані, щоб у будь-якій точці світу відкривати, досліджувати та слухати українське.
Спілкувалася Діана Коломоєць.
Стаття вперше опублікована на Zaxid.net
Фото Євген Червоний