У Львівському органному залі діє постійна експозиція раритетних роялів. На цей час колекція нараховує 11 екземплярів, більшість з яких були виготовлені наприкінці XIX століття.
Старовинні роялі та фортепіано команда Органного збирає по всьому Львову і за його межами. Деякі, як інструменти фірм “Dehmal Karoly” та “A.Maliwanek”, були врятовані від долі піти на дрова. Деякі, як рояль “ESTONIA”, став експонатом виставки зовсім нещодавно, після того, як в Органному зʼявився новий концертний рояль.
На експозиційних табличках ви прочитаєте назви фабрик та імена їхніх творців дійсно заслуговують поваги: "J.M.Schweighofer", "J. Becker", "Blüthner", "Bösendorfer", "Gottfried Cramer & Wilhelm Mayer" та інші.
Відвідувачі Львівського органного залу можуть насолодитися вишуканими лініями старовинних інструментів, а деякі з них навіть почути наживо. Наприклад, на роялі “M.Schweighofer” часто звучить камерна музика. Слідкуйте за афішою, щоб відвідати наступний такий концерт.
Фортепіано Liehr
Фабрика Franz Liehr (Леґніц, Німеччина/Польща)
Серійний номер 11938
Приблизна дата виробництва 1960-ті рр.
Фортепіано у гарному стані. Супроводжує відкриття виставок Галереї Органного залу та інші події.
Франц Лір заснував свою компанію з виробництва фортепіано в 1871 році. Після його смерті компанією керували Бруно, Клара, Анна та Клотільда Лір. До 1914 року до нього приєднався Пол Ленерт. Завод Франца Ліра виготовив понад 10 000 інструментів. Компанія припинила існувати під час Другої світової війни.
На місці неї з 1947 року почала діяти Леґніцька фортепіанна фабрика, а місто перейшло до складу Польщі.
Кабінетний рояль J.M. Schweighofer
Фабрика J.M.Schweighofer (Відень, Австрія)
Серійний номер
Приблизна дата виробництва – між 1895 та 1899 рр.
Фортепіанний будинок Schweighofer був заснований у 1792 році Майклом Швайгхофером. З 1845 року, коли фабрику очолив син Швайгхофера, до назви. Schweighofer додалися його ініціали: “J. M.”
Інструмент Швайгхофера досі шанують за своє багате, потужне звучання та вишукану конструкцію. Протягом своєї багаторічної історії компанія залишалася прихильною до найвищих стандартів і впроваджувала нові винаходи у свої фортепіано раніше, ніж інші австрійські виробники фортепіано. Компанія виробляла порівняно невелику кількість фортепіано на рік (зазвичай менше 200), що становить сьогодні їхню рідкість.
Рояль Dehmal Karoly (Будапешт, Угорщина)
Кабінетний рояль угорської фірми Dehmal Karoly, з Будапешту. Має стару віденську механіку, камерний звук.
Приблизний час виробництва – кінець ХІХ ст.
Фабрика Dehmal Karoly діяла у 1888-1929 рр. в Угорщині.
Рояль A.Maliwanek (Відень, Австрія)
Рояль віденської фабрики A.Maliwanek. Має стару віденську механіку, камерний звук.
Серійний номер 1322
Приблизний час виробництва - 1895 (?)
Рояль Jacob Becker
Серійний номер 17259
Приблизний час виробництва 1910 роки. 1880 (?)
Фортепіанна майстерня Якоба Бекера заснована в Санкт-Петербурзі в 1841 році. Роялі Бекера користувалися великою популярністю в аристократичних колах на території сучасної України, Польщі та Фінляндії.
Рояль Blüthner
Фабрика Julius Blüthner Pianofortefabrik (Ляйпциґ, Німеччина)
Серійний номер 133183
Приблизна дата виробництва – між 1955 та 1960 рр.
Blüthner є однією з найстаріших сімейних компаній з виробництва фортепіано. Заснована в 1853 році Юліусом Блютнером. До 1903-го фірма випускала до 3000 фортепіано на рік. За весь час існування виробництва було виготовлено понад 150 тисяч інструментів.
Блютнер поставляли інструменти в різні двори. Ними володіли такі композитори як Клод Дебюссі, Макс Регер, Густав Малер, Ференц Ліст, Ріхард Вагнер, Петро Чайковський, Карл Орф, Дмитро Шостакович, Ендрю Ллойд Веббер, Йоганнес Брамс, Бела Браток, Йоганн Штраус.
Фортепіано Emil Trübger (Гамбург, Німеччина)
Серійний номер
Приблизний рік виробництва – 1920-ті рр.
Рояль Bösendorfer (Відень, Австрія)
Серійний номер 7270, рік виготовлення: між 1870 та 1875 рр.
Фірма Bösendorfer – одна з найстаріших австрійських фірм, що виробляє фортепіано. Заснована в 1828 Ігнатієм Безендорфером. Інструменти марки Бьозендорфер вважаються одними з найкращих у своєму класі.
У січні 2008 року фірма L. Bösendorfer Klavierfabrik GmbH була поглинена концерном-конкурентом Yamaha.
Рояль Gottfried Cramer & Wilhelm Mayer (Відень, Австрія)
Серійний номер 3234, рік виготовлення: до 1873 р.
Роялі фортепіанної фабрики Готфріда Крамера та Вільгельма Маєра цінувалися своєю легкою механікою та чудовим звуком. Цей рояль дивом пережив всі катаклізми ХХ століття у Львові, зберіг оригінальну механіку та дійшов до Органного залу в надзвичайно гарному музичному стані.
Рояль CM Schröder (Санкт-Петербург, Російська імперія)
Серійний номер L6093, рік виготовлення – між 1867 та 1872 роком.
Фортепіанна фабрика “Шредер” заснована німцем Йоганном Фрідріхом Шредером у 1818 році вважається однією з найстаріших у Російській імперії. Справу батька успадкував син – Карл Міхаель Шредер.
Фірма “К. М. Шредер” була однією з небагатьох, яка прославилася і на міжнародному рівні. Її роялі неодноразово ставали лауреатами міжнародних виставок. Фірма Шредера перша перейшла на парові машини. З 1867 по 1910 рік вона змогла збільшити виробництво роялів у рази, випустивши на початок ХХ століття понад 20 тисяч інструментів!
Але, як і завжди в Росії, історія не пошкодувала майстра. Після революції, у 1918 році, фабрика Шредера була “націоналізована” більшовиками, а власники були вимушені виїхати за кордон. Карл Шредер помер у США і був похований у могилі для бідних.
Рояль “ESTONIA” (Таллінн, Естонія)
Серійний номер 3564
Виготовлення фортепіано в Естонії почалося наприкінці 18 століття. Ремесло процвітало, і наприкінці 19-го та на початку 20-го століття існувало майже 20 незалежних фортепіанних компаній. Найвідомішим із виробників був Ернст Гійс-Іхсе, чиє піаніно ручної роботи 1893 року стало прототипом роялю “Estonia”. Після Другої світової війни пана Хіса запросили заснувати більший завод, відомий сьогодні як “Estonia Piano Factory”.
Естонські піаніно отримали нагороди за досконалий дизайн і виробництво на міжнародних конкурсах у Європі. Було виготовлено понад 7400 великих концертних роялів “Естонія”, які високо цінували тогочасні провідні піаністи – Святослав Ріхтер, Дмитро Шостакович, Еміль Гілельс та Клаудіо Аррау. Однак після смерті пана Гіса в 1964 році якість піаніно поступово знизилася частково через дефіцит високоякісних деталей і матеріалів під час комуністичного режиму, частково через зміни, внесені в методи виробництва.
Коли Естонія відновила свою незалежність у 1991 році, працівники фабрики намагалися зберегти виробництво. Новим власником став піаніст Індрек Лаул. Його родина доклала чимало зусиль, щоб відновити високий рівень виробництва інструментів, і їм це вдалося. Завдяки покращенню звуку, продуктивності, елегантному зовнішньому вигляду та довговічності цей інструмент тепер оцінюється дуже високо.