Яка вона, сучасна героїка цієї війни? Гучна і бравурна? Сувора й безжальна? Сповнена смутку і внутрішнього болю? Чи просвітлена та обов'язково з вірою у щасливе майбутнє? Пошуку відповідей на ці питання присвятив свій концерт органіст Станіслав Калінін у рамках органного фестивалю, який цьогоріч присвячений темі “Музика і війна”.
Станіслав Калінін – випускник органного класу Галини Булибенко у Національній музичній академії України. Вже 20 років є солістом Харківської обласної філармонії. За цей час зіграв понад 1200 концертів, є автором понад 100 концертних програм. Репертуар Калініна вражає навіть своїм розмаїттям.
Органіст обʼїздив з концертами майже всю Україну, мав гастролі в Європі, США та Китаї. Виступав в ансамблі з видатними музикантами сучасності.
З початку повномасштабного вторгнення Станіслав Калінін виїжджав з рідного Харкова лише кілька разів – на гастролі. Музикант не може залишити без нагляду орган Alexander Schulke– інструмент Харківської обласної філармонії, який для нього – як близька людина. За ці девʼять місяців органіст мав уже кілька концертів у Львівському органному залі, особливе місце серед яких займає бахівський цикл.
Третього грудня Станіслав Калінін став учасником Органного фестивалю, який цьогоріч обʼєднав 17 органістів з усієї України. Всі концерти в ньому просякнуті темою “Музика і війна”. Програма Калініна називалася “Героїчний орган”. Центральне місце в ній зайняла “Героїчна пʼєса” Сезара Франка. Цей твір, який, безсумнівно, є одним з найвідоміших шедеврів французького композитора, символ незламності людського духу.
Але цей вечір органіст з Харкова, міста, яке стало синонімом героїзму та хоробрості, розпочав зовсім не з героїки, а з лірики. Прелюдія, фуга та варіації Франка, FWV 30 – мрійлива та спокійна, з дуже впізнаваною головною темою. Думки слідують за мотивом і кожен з глядачів, що прийшли в цей суботній вечір в Органний зал, занурилися у свої роздуми…
Потужний вступ до фуги на противагу розміреній прелюдії демонструє силу та велич львівського Rieger-Kloss. Завершення фуги плавно перетікає у Варіацію на тему прелюдії, яка повертає нас до початкового настрою. Але в ньому вже немає тієї легкості, а є нотки трагізму.
Звучить “Героїчна пʼєса” – головний номер програми. Написана у вересні 1878 року, вона відкрила романтично-симфонічну добу органа. Пʼєса складається з трьох частин. Allegro maestoso сі мінор розпочинається стрімким розвитком теми під тривожний акомпанемент з восьмих. Пальці органіста літають над трьома клавіатурами. Мелодія ніби вводить нас на поле бою. Вона зростає і розширюється між басом і вишиваними арпеджіо високого голосу. Неспокійні хроматизми символізують сумніви, без яких неможлива боротьба, адже не сумніваються лише ті, хто не думають.
Після двох напружених каденцій мотив литавр сповіщає про другу частину твору, вона – як згадка мирних часів. Проте в ній рефреном звучить мотив боротьби у виконанні педальної клавіатури.
Урочистий гімн звучить у фіналі пʼєси. Попри все – перемога за нами. Потужне крещендо змушує вібрувати скельця у дверях Органного та людські серця. Проте слухачі ще не знають, що це далеко не весь потенціал органа, який сьогодні продемонструє Станіслав Калінін.
Склавши програму виключно з творів Сезара Франка, органіст створює стилістично єдиний часо-простір, в який занурює своїх слухачів. Третій номер концерту – “Cantabile”, яка здається помірною і тривіальною, але і в ній ховається непомітна спочатку боротьба, яка, як і належить, завершується перемогою і просвітленням.
Два хорали французького композитора – два масштабні романтичні полотна, які, без перебільшення, можуть скласти конкуренцію “Героїчній пʼєсі” за глибиною та драматизмом. Ці хорали Франк написав у 1890 році, наприкінці життя.
Швидкість, стрімкий розвиток теми, переливи акордів, віртуозне ведення голосів у ля-мінорному хоралі заворожили зал. Органіст продемонстрував чудеса регістровки, коли після зміну регістру та сама нота зазвучала інакше.
Сі-мінорний хорал вразив динамікою та потужністю, яку надав музиці Калінін. Тут у кульмінації слухачі Львівського органного залу змогли відчути суворий голос майже пʼяти тисяч труб. Саме в цей момент коли телеграм-канали сповістили, що Харків знову опинився під обстрілом російських С-300, зазвучало фортіссімо – як символ незламності та нашої перемоги.
Andantino соль мінор завершувала програму. Лірична й проста, на перший погляд, вона здивувала потужним та життєствердним завершенням (не обійшлося без авторського трактування тексту Франка від органіста). Мимоволі спадала на думку сковородівська “сродна праця”, знайшовши її для себе, кожен з нас стає героєм на своєму місці.
Публіка довго не хотіла відпускати харківського органіста. Оплески та овації, щирі усмішки та відчуття впевненості, яку подарувала музика, довго грітиме наші серця. А Станіслав Калінін того ж вечора поїхав до рідного незламного Харкова.
Текст: Діана Коломоєць
Фото: Євген Червоний