Світлана Позднишева: Львівська органна резиденція. Післясмак

Нещодавно Львів на тиждень перетворився на Мекку для українських органістів - адже на Львівську органну резиденцію з'їхалися музиканти з усієї України.



Подія унікальна, адже органісти в наших краях - звір рідкісний, а система органної освіти майже відсутня. Цей тиждень був наповнений інтенсивним навчанням, теплими вечірніми посиденьками, безпосереднім обміном досвіду, прогулянками затишними вуличками Львова, нічними репетиціями та натхненням від наших викладачів. Коли ж насичений подіями вир пройшов, настав час відрефлексувати отриманні враження та інформацію. Тож хочу поділитися деякими спостереженнями.


В кожного з нас шлях до органа є унікальним. Водночас є й дещо спільне: на відміну від навчання на інших інструментах, гра на яких зазвичай розпочинається в ранньому дитинстві, до органа ми звертаємося вже в зрілому віці. Тож вибір саме до цього інструменту є свідомим і не випадковим. Це нагадує мені те, як раніше ставали диригентами: це були музиканти, які вже мали музичну освіту і, зазвичай, чималий виконавський досвід. Але з часом їм ставало замало їх основного інструменту, вони хотіли розширити звучання, можливості, і тоді зверталися до оркестру.


Десь схожа ситуація і з органом, адже його можливості цілком можна порівняти з можливостями оркестру. А маючи попередню освіту ми не мусимо стільки часу присвячувати опануванню технологічної сторони, маючи змогу зосередитись на музиці.


Кожен органіст в Україні пройшов через неабиякі випробування на шляху до цього інструменту, щоразу доводячи любов та відданість цій справі.

Лиш уявіть собі: обмаль інструментів та закритий доступ до них, майже повна відсутність централізованої освіти, в багатьох містах - брак виконавців та викладачів, в яких можна було б перейняти досвід, більшість професійної літератури: німецькою, англійською та французькою мовами. Додайте до цього непевність у тому, чи з'явиться колись можливість застосувати свої вміння у концертній практиці - і ви зрозумієте, через що щодня проходить кожен учасник резиденції.


Кожні майстеркласи - це не просто подія, яка відбувається тиждень та на цьому закінчується. Це імпульс, дія якого триває ще дуже довго. Це уважніше вслухання у власну гру. Часом навіть добре відомі тобі речі, сказані іншою людиною, з іншими словами, починають набувати нових значень та сенсів. Це знайомство з новим репертуаром. Це контакти з органними осередками у інших містах. Це знайомство з органними майстрами, специфікою їх роботи та нюансами догляду заінструмннтом, які має знати кожен. Це знайомство з історією органобудування в Україні (навіть такі дослідники в нас є!). Це знайомство з цінними ресурсами для самоосвіти, які зараз так важко виділити серед загального потоку інформації - книги, ноти, записи. Це натхнення рухатися далі і усвідомлення того, що і в нас є виконавці найвищого гатунку, які своєю глибиною, майстерністю, репертуаром, нічим не поступаються західним колегам, які мають всі умови для навчання і вдосконалення. А це означає, що й ми колись зможемо досягти цього Олімпу.


Тож я вдячна всім колегам, що взяли участь у Резиденції та з нетерпінням чекаю нових творчих зустрічей!


 

Щиро запрошую на мої концерти в Органному залі!


😽 Світлана Позднишева

46 переглядів0 коментарів