Я сходив на "Гомін", і ви лікті гризтимете, якщо не зробите те ж саме: репортаж з концерту

Я мушу вам зізнатись, але до вірусного ролика з піснею "Цей сон" про хор "Гомін" я не чув жодного разу. І про це я однозначно шкодую. Адже достатньо лиш раз потрапити на їхній концерт, щоб закохатись у них раз і назавжди. Це я вам гарантую!

Одна з глядачок після виступу відверто розповіла, що досить скептично ставилась до хорової музики. І я її чудово розумію, адже й сам вважав це чимось нудним чи надто вже високим для мене, для людини, чий плейлист пронизаний усім на світі. Вам точно не захочеться знати, що я слухаю. Втім, концерт "Цей фольк, цей фольк" змінив мою думку і продемонстрував мені, що хор – це не нудно. Хор – це запал, пристрасть та шалена енергія, яка тримає тебе потім ще не один день. Про те, як це було, і чому про "Гомін" зараз гомонять усі – читайте у матеріалі 24 Каналу.

Спочатку алгоритми тіктоку кілька разів мені наполегливо підкидали уривок пісні "Цей сон", від якого нині шаленіють усі. Звичайно ж, мене зачепило, але я щось не поспішив брати квитки, а дарма. Бо коли я спохопився, зрозумів, що залишилися лише місця в останніх рядах органного залу, та й то на концерт "Цей фольк, цей фольк", а не "Цей хор, цей хор". Утім, нема біди, адже хор той самий подумав собі я, і взяв два квиточки на 11 липня.

Ось і день ікс. До органного я прибув добряче так заздалегідь, тож мав можливість трішки поспостерігати за людьми навколо. Здебільшого на "Гомін" слухачі прийшли компаніями: по двоє, по троє, а то й більше людей. У холі я натрапив на трьох елеґантських панянок. І вже тоді зрозумів, що ми з ними ще погомонимо, але про це пізніше.

Спочатку я поспілкувався з Тарасом Демком, співдиректором Львівського органного залу. Він звернув увагу на те, що відео з піснею "Цей сон" – аж ніяк не перший їхній вірусний хіт.

Вірусне відео хору "Гомін": випадок чи продуманий план?

Як пригадав Тарас, кілька років тому він робив програмку і вирішив підхопити кумедний тренд, який розлетівся інтернетом.

То було завершення дня, мені не було що робити, і я подумав: допоможу адміністраторам дизайнувати програмку. Відкриваю редактор. А в той час собі завірусився тренд з мертвими окупантами на снігу. І ми зробили абсолютно з нічого великий тренд, коли на наших програмках різдвяних концертів були мертві окупанти. І це смішно, це досить прикольно, це нестандартно. І це почало дуже сильно віруситись,– розповів він.

За словами Тараса, росіяни навіть хотіли хакнути сайт органного залу. На це відреагували оперативно – сховали його і написали: "Дуля вам, м**калі". Тоді, пригадує він, з'явились черги на концерти. І це був один з перших таких вірусних моментів, коли про Органний заговорили усюди.

Потім, пригадує Тарас, вони їздили з хором до Швеції і вирішили на вокзалі влаштувати флешмоб. Він записав на свій тікток "Щедрик", і ролик зібрав понад мільйон переглядів. Як результат – ефіри на Стокгольмському телебаченні, преса писала про хор, а на концерти шикувалися черги.

Так само сталось і з програмою "Цей хор, цей хор". Як зауважив Тарас, під кінець сезону вирішили викласти рілс з уривком пісні.

Трошки вийшло з-під контролю. Але це приємний тренд, і це нам дало кілька аншлагів у Львівській опері, виступи в якій ми теж миттєво організували,– з усмішкою додав він.

Тарас спробував пояснити успіх цього разу. За його словами, передовсім слід пам'ятати про тривалу, тяглу системну роботу хору. Також зараз існує великий запит на український репертуар, який посилюється ідеєю зцілення мистецтвом. Не варто забувати й про те, що надворі літо. І цей інфопривід спланували тоді, коли інші культурні осередки відпочивають.

"Мені здається, для такої кампанії це був правильно спланований час. Крім того, це досить непопулярна думка, але мені хочеться її висловити, мовиться про зафіксованість в академічному середовищі. Оскільки хор академічний, камерний, нас поширює Міністерство культури, Держмистецтво, академіки, професори, музикознавці, які тішаться за хор, почесні, наукові, академічні, заслужені, народні артисти, до яких переважно немає медійної уваги, але вони це поширюють, і це підтримує ідею тої значущості. І це дуже сильно додає до фундаментальності й довіри", – додав Тарас Демко.

Він підкреслив, що "Гомін" – класний професійний хор, утім, таких хорів в Україні багато. Й оскільки ролик завірусився, то люди почали цікавитись й іншими хорами. До прикладу, Держмистецтво опублікувало великий пост з переліком усіх українських хорів. І ця публікація привернула увагу до інших колективів. Так усього одне вірусне відео дало поштовх до того, що хоровою музикою зацікавились навіть ті, хто ніколи не асоціював себе з нею.

Власне, той самий ролик виклала у мережу СММ-ниця Львівського органного залу Людмила Бурда, віднедавна вона – ще й комунікаційниця хору "Гомін". Я попрохав її пригадати той самий день, коли вона вирішила викласти у мережу уривок з піснею "Цей сон".

Це був вівторок, 24 червня. Мій день розпочинається зі сніданку і написання постика для соцмереж. До концерту "Цей хор, цей хор" залишався більш як тиждень, і ось потрібно було його повторно анонсувати,– пригадує вона.

Тож Людмила взялась переглядати уривки відео з концерту, які відзняла раніше. Зауважимо, що контент для соцмереж Органного залу вона знімає разом з колегою Олександром Кириловцем.

Думала, яку б пісню висвітлити? Куплет чи приспів? А можливо, і те, і інше! Зупинилася на пісні "Цей сон, цей сон" Степана Гіги в аранжуванні Євгена Маляревського.

Ролик вона закинула у тікток і пішла на маркетинг-зустріч в Органний зал. Лиш за годину відео переглянули 20 тисяч разів, що викликало у Людмили здивування. Тоді ж вона надіслала колегам-хористам скрін і написала: "Дивіться, які ви круті".

"Кілька годин минуло, і вже вся команда разом з хористами оновлювали тікток, а там 50 тисяч переглядів, а до кінця дня – мільйон! Зараз (14 липня, – 24 Канал) це відео у тіктоці має 8,5 мільйона", – пригадує Людмила.

Напередодні Людмила святкувала день народження, й одна з хористок побажала їй: "Нехай усе в житті так залітає, як відео хору на 8 мільйонів".

Не лише відео розлетілось мережею. Фото, які робив її колега Олександр, можна побачити у сюжетах телеканалів ТСН, ICTV, 24 Канал, 1+1, Еспресо, 5 канал, а також на афішах концертів у Львівській опері та туру Україною.

Водночас Людмила наголошує, що це успіх усієї команди Органного залу. Вона додала, що за всім цим – довга та велика робота. І що хор давно заслуговує на те, щоб бути впізнаваним по всьому світу, що і сталось.

Мені стало цікаво, а як змінилось життя Людмили після того відео. За її словами, командно всі діяли дуже швидко та намагались реагувати на запит людей. Усі запрошували "Гомін" до свого міста, країни з виступом.

Мій номер телефону залишили для опрацювання заявок та пропозицій. Серед них запрошення хору виступити на весіллях, днях народження, в сюжетах для телебачень: ICTV, 24 Канал, 1+1, Еспресо, 5 канал, "Ми – Україна" та інших; надійшло багато прохань про інтерв'ю з Вадимом Яценком, хористами, командою Органного залу.

Людмилі потрібно було дуже оперативно все це комунікувати, а також нічого не пропустити. Вона зізнається, що переживала, щоб усі канали, з якими домовлялись, прийшли в Органний зал, щоб їх зустріли, щоб вона нічого не забула.

"Я була дуже щаслива спільно зі всією командою. Хотілося б, щоб про хор "Гомін" та українську пісню почув весь світ. Над тим і працюємо!" – зазначила вона.

Відразу ж додам від себе, що в Органному залі зробили все можливе для того, щоб я відчув себе вдома. Був вайб, що до них прийшов не журналіст, якому цікавий хор, а старий друг, з яким вони обговорюють те, що дуже люблять. І це надзвичайно цінно.

Як вірусний ролик вплинув на популярність органного залу?

Як зауважив Тарас Демко, вони щомісяця спостерігають приріст охоплення ключових показників ефективності соцмереж на 5 – 10%, а також природні спади. Літо у цьому плані – менш напружена пора. Тому він собі припускав, що приріст буде десь у межах цих 5%, але…

Але зараз це охоплення виросло сильно. У нас по фейсбуку понад 10 мільйонів охоплення за місяць, коли зазвичай буває 400 – 500 тисяч. Тобто це у 20 разів. Виросло охоплення всіх мереж. У тіктоці, ясна річ, виросло охоплення, в інстаграмі. Ми також зареєстрували тредс, що також дуже в нашій сфері виявилося потенційно привабливо,– поділився Тарас.

Крім того, щойно ролик завірусився, Тарас створив "Гомону" окрему сторінку в інстаграмі. Наступного дня на неї підписалися 15 тисяч користувачів, ще через день – 20. На момент розмови – 11 липня – за хором у цій мережі слідкувала 41 тисяча користувачів інстаграму. Причому, наголошує він, мовиться про дуже якісну та класну аудиторію.

Людмила Бурда додала, що не виключено, що "Гомону" створять окрему сторінку ще й у тіктоці, адже "зараз все відбувається дуже стрімко".

Звичайно ж, мені стало цікаво, чи вплинула ця вірусність на інші концертні програми в органному залі. Як зауважив Тарас Демко, це безпосередньо вплинуло на те, що аншлаги фіксують навіть на дуже нішевій музиці, до прикладу, кримськотатарській, і що це дуже важливо.

Люди відкрили для себе більше органний зал з інших сторін, що тут не тільки органна музика, що тут не тільки дуже серйозна музика, а що тут можна просто класно провести час. І це те, як ми будуємо цей простір. Що тут є галерея, що воно працює, можна на репетиції приходити,– додав він.

До слова, про репетиції. Ажіотаж навколо "Гомону" настільки шалений, що в органному залі розкупили квитки на всі їхні виступи до кінця цього року. Втім, у мережі з'являються також відео користувачів, які розповідали про те, що їм вдалось послухати репетицію хору. То мені стало цікаво, як на неї потрапити.

Як потрапити на репетицію? У нас майже всі репетиції відкриті. Це наша така невеличка перевага перед іншими конкурентами. З першої до сьомої години ми працюємо також як галерея. Тобто приходить рецепція, відкриває перший поверх. І всі, хто хочуть потрапити в органний зал, можуть прийти, купити квиточок вхідний за 30 гривень, і тусуються по галереї, а також можуть потрапити у концертний зал, – зауважив він.

Водночас слід розуміти, що в цей момент можуть проводити будь-яку репетицію: чи то органної музики, чи то хору.

Як зазначив Тарас, органний зал притягує людей цілий рік: влітку тут прохолодно, а взимку – тепло. Крім того, скоро відремонтують вежу, і там буде оглядовий майданчик. Тому стежте уважно за сторінками органного залу, щоб не пропустити це!

Кому спала на думку ідея виступити "Гомону" в оперному театрі?

Тарас пояснив, що це була дуже логічна й органічна реакція. Передовсім це найбільший концертний майданчик Львова на тисячу місць. Крім того, Вадим Яценко – художній керівник хору – також є учасником команди Львівської опери, він – головний хормейстер.

І це дуже логічно також, щоб зробити партнерство з цим театром. Це наші чудові партнери, ми маємо багато співпраць в інших сферах, але це дуже логічно. І ми побачили неабияку відкритість керівництва Львівської опери до цієї ідеї. Власне, вона спрацювала. Миттєва реакція, дуже швидка реакція, і це дуже класно,– зазначив він.

Звернімо увагу! 19 липня оголосили про дев'ятий (!) концерт "Гомону" в Оперному театрі у Львові, який відбудеться 3 серпня. Не зволікайте, щоб потім не бідкатись.

До слова, Вадиму Яценку не звикати до такого шаленого темпу, гастролів і чималої кількості концертів. Уважні глядачі впізнали у ньому того самого харизматичного диригента з The Rock Symphony Orchestra.

З ним ми поговорили про вибір професії, як налаштовується на тур по Україні та чи виходив на хор Степан Гіга після того, як завірусилося виконання пісні "Цей сон".

Як Вадим Яценко став диригентом?

Ви знаєте, є такий момент, що деякі музиканти дотримуються думки, що диригент – професія другої половини життя. Можна з ними погодитися,– зауважив Вадим Яценко.

Його ж кар'єра диригента почалась дуже просто – з київської десятирічки, музичної школи-інтернату імені Лисенка. До неї він потрапив, бо з малих літ співав. Правда, вокального відділу як такого не було. А найближчим до нього був саме диригентський.

Уже як вадим був у підлітковому віці, 12– 13 років, у програмі школи з'явився сам предмет диригування, а разом із ним – потуги до цього мистецтва. У старших же класах потрібно було вже визначатись, на що вступати. І, як зауважив Вадим, "усе йшло до того, що я маю вступати далі на диригентський факультет".

Мені ж стало цікаво, чи є якісь стереотипи, пов'язані з диригентством, які муляють. Вадим зізнався, що аж таких немає, але є один поширений – що це лише чоловіча професія. І з цим твердженням він не погоджується, адже у його кар'єрі та професійному колі спілкування завжди були жінки-диригенти.

Музична керівниця Київської філармонії Наталка Стець, дуже гарна диригентка. Наталка Пономарчук, так само, керівниця Київського камерного оркестру філармонії. Якщо згадувати, що ми вчилися у консерваторії, то, звісно, Галина Горбатенко, яка виховала цілу плеяду чудових диригентів, як чоловіків, так і жінок. Ось такий стереотип, який десь гуляє по мистецькому середовищу, але є ті, хто його руйнує,– додав він.

Чи змінилось його життя після вірусної пісні "Цей сон"?

Брехати не буду, іноді здається, що "Цей сон" тепер лунає з кожнісінької праски. У мережі переспівують її, знімають кумедні пародії. Як на мене, це прекрасна нагода вкотре продемонструвати, що українські пісні круті, якісні та позачасові. Якщо ж говорити про "Цей сон", то зараз вона асоціюється з Вадимом Яценком і "Гомоном". І, ясна річ, стало цікаво, чи змінилось у його житті щось після чергової хвилі популярності.

Насправді не змінилось нічого. Можливо, зросла кількість децибелів оплесків. Адже органний зал вміщує близько 250 людей, але спільними зусиллями всієї команди доставили крісла в максимально можливі місця, і просто цей децибел аплодисментів став трошки більший,– зауважив Вадим.

Водночас він зізнавсь, що його більше бентежила не реакція публіки, а хору. Як це вплине на них, чи не перегорять. Але хлопці та дівчата в колективі, додав Вадим, "молодці й усе гарно склалося",

Логічно було спитати, чи Степан Гіга виходив на хор після цього. Як зауважив Вадим, цього не було, та й колектив за цим не гониться. Їм уже писали про різні колаборації, але "Гомін" не прагне перетворитись на попісторію.

"Це така історія, що хочеться зберегти тактовність, академічність, якийсь характер, щоб не вибиватися. Ми працюємо, щоб цей баланс зберегти", – додав керівник хору.

Чи хвилюється Вадим Яценко перед туром Україною?

Попереду на хор "Гомін" очікують десятки концертів по Україні. І це точно задача не з простих. Тож мені стало цікаво, чи хвилюється Вадим Яценко перед туром?

Трошки є, звичайно. Я розумію, як це все має бути, бо я вже поїздив багато й сам у ролі диригента, і це були такі складні гастролі. От якщо згадувати торішній тур, The Rock Symphony Orchestra, це такий складний вимотуючий тур з великими переїздами, з великими аренами, концертами. Тут головне просто і правильно себе налаштувати, і правильно розуміти, як ти можеш відновитися,– зауважив він.

За словами Вадима Яценка, слід багато пити води, спати бодай по 6 – 7 годин, щоб встигати відновлювати голосові зв'язки. За самі концерти він не переживає, бо усі в колективі "Гомін" молодці та круті, а також знають, що мають робити. Більше його бентежить графік, технічна сторона, адже хор звик працювати в акустичних залах, але "все мало б бути добре".

Й оскільки Вадим Яценко заговорив про сон, то стало цікаво, що ж йому сниться?

"Та нічого, сплю як вбитий. Прокидаюсь останній рік о п'ятій годині, знаєте, як старий дід. Броджу по хаті годину, а потім сплю ще. Та нічого мені не сниться. Слава Богу, що маю змогу поспати", – додав він.

Як Вадим Яценко мотивує свій колектив?

Власне, у самого Вадима чималий досвід гастролей, яким можуть похизуватись далеко не всі учасники хору. То чи є щось особливе, чим він мотивує колектив перед майбутнім туром Україною?

Уся та історія, яка відбувається (нова хвиля популярності "Гомону", – 24 Канал), я не відкидаю того моменту, що це все через їхні слова, їхні посили в космос, бо вони цього дуже хотіли. Вони насправді дуже цього хотіли, вони постійно заводили мову про якісь гастрольні тури, гастрольні турне,– зауважив Вадим.

За його словами, навіть невеличкі поїздки гуртують колектив, учасники мають нагоду більше спілкуватись між собою. До прикладу, за кілька днів до нашої розмови вони їздили до Івано-Франківська на фестиваль "Катедральний дзвін", де виконували партесні концерти композиторів XVII століття. І хоч це була поїздка на два дні, це була можливість побути в іншому місті, виступити перед іншою публікою, іншим глядачем. Про майбутній тур країною Вадим пожартував, що "більшою мірою вони (хористи, – 24 Канал) самі винні в тому, що зараз з ними відбувається".

Як витримувати гастролі?

На це питання відповідь нам дала учасниця хору "Гомін" Галина Гончарова. Як зауважила вона, хвилювань перед гастролями у неї немає. Лиш за переїзди, коли потрібно знаходити ресурс для себе у поїздці.

Просто для мене такі великі турне, переїзди не вперше. Я знаю, як працювати в такому режимі, як економити сили, голос. Це має бути завжди не на 100%. Тобто кожен день у нас будуть концерти, а іноді буде і по два. Відтак ти працюєш максимум на 80% весь час. Емоційно викладаєшся на 100%, але голос бережеш,– поділилась вона.

Галина додала, що не відчула якогось припливу шаленої популярності після того, як завірусилось відео у тіктоці. Водночас вона зауважила, що спостерігається різниця у публіці. Бо раніше на виступи приходили порівну публіки: як Органного залу, так і хору "Гомін". Тепер же йде суто "гомонівська".

Тобто свої. Свій слухач. Оце помінялось. Енергетика помінялась на концерті. Коли ти йдеш співати в зал, і ти відчуваєш віддачу, адже артист працює не лише в одну сторону, артист працює у дві сторони. Він віддає в зал, і він ще щось отримує. Тут змінився оцей обмін, енергообмін, він трошки інакший став,– додала Галина.

Як закохатись у "Гомін" раз і назавжди?

Як я вже говорив, про "Гомін" не знав нічого до того самого вірусного ролика. І я дуже вдячний собі за те, що таки вхопив ті два квитки, хоч і в далекому 18-му ряду. Зрештою, я йшов не дивитися на Вадима Яценка та інших учасників хору, а насолоджуватись українськими піснями.

Послухати "Гомін" наживо – справжня насолода. Те, як учасники взаємодіють між собою, їхні жарти, теплі погляди, якими вони обмінюються під час виступу. Правдешнім був вайб, що я не на концерті, а прийшов до друзів, і ми сидимо десь навколо багаття і співаємо українських пісень. Власне, "Червону руту" співали усі разом – і хор, і глядачі. Так було тепло і затишно, так добре, що аж не хотілось нікуди йти.

Якщо цей текст читають фанати Marvel, то знають, що у фільмах завжди є сцени після титрів, для відданих шанувальників. Щось подібне сталось і під час виступу "Гомону". Здавалося б, хор уже виконав пісню на біс і можна було б розходитись. Власне, частина глядачів покинула зал, не дочекавшись "великодки". Інші ж продовжували аплодувати та виаплодували, інакше не скажеш, "Цей сон". Вадим Яценко, вийшовши знову на сцену, жартівливо пожурив нас усіх пальчиком, мовляв, "розбійники, добилися свого".

Брехать не буду, хтось лиш заради цієї пісні і йшов на "Гомін", хоч вона і не є частиною програми "Цей фольк, цей фольк". Але хай навіть так. Це не має абсолютно жодного значення, адже люди прийшли на виступ, побачили, яким може бути хор, і точно поділяться своїми враженнями. А отже, прихильників хорів стане більше, а разом із ним – продовжуватимуть жити українські пісні, українська культура та традиції. На цьому, власне, наголосили слухачки, з якими я мав нагоду поспілкуватись після виступу "Гомону".

Що кажуть глядачі про виступ?

На початку я пригадував про трьох панянок, до яких я і підійшов після концерту. Мені було цікаво, які у них враження від виступу. Але в той момент я не знав, що переді мною двоє колишніх хористок, які оцінювали "Гомін" дещо прискіпливіше, ніж звичайний слухач.

Як зауважила Ірина Ключковська, про виступ вона дізналась з соцмереж.

Я хочу піти ще на ці концерти. Ба більше, зовсім не розчарована, навпаки. Мені дуже імпонує, власне, це сучасне трактування української народної пісні, бо ми сьогодні були на "Цей фольк, цей фольк".

Пані Ірина зізнається, що була дещо упереджена перед самим виступом. Але те, що вона почула, "як каже молодь: круто". І, на її думку, це саме той магніт, який має притягувати молодь до нашого питомо українського.

Це питоме українське, це наша творчість глибинна, розумієте, яка пройшла через століття, отримала в цій інтерпретації нове дихання. Тому для мене це перемога.

Її коліжанка Надія Труш зауважила, що хор "Гомін" знає давно і за різних керівників, адже заснували його десятки років тому. Вона пригадує, що ще два роки тому ходила в органний зал на хор, але цього разу побачила інакший, з зовсім іншою інтерпретацією творів.

"Можливо, професіонали по-різному будуть це тлумачити. Але народу це безперечно сподобається. Вже сьогодні засвідчили, що подобається. І українську пісню несуть до народу", – зауважила пані Надія.

На думку пані Надії, тепер ці пісні, які колись співали за столом, на весіллях, співатимуть знову: на вечірках, в оселях, у родинах, на свята.

І ми бажаємо успіху хору, бажаємо його керівникові так само успіху, слави, насолоди. Бо він насолоджується, він хотів давно співати. Хоч він і керівник хору, але він себе тут чув солістом. І ми розуміли, як він кайфує, а ми разом з ним.

У цей момент слово знову взяла пані Ірина. Вона наголосила, що поки всі ми вийшли з органного залу, у Києві лунає повітряна тривога через загрозу удару російськими дронами.

Саме зараз. Ви розумієте, цей час, коли ми живемо в такий дуже тривожний, дуже важкий час. Оце, що ми почули, оця наша сила, нашого мистецтва, це те, що дає нам силу стояти й бути незламними. І про це говорити треба на цілий світ. Нас обстрілюють, ми йдемо і слухаємо, і тримаємося за наше як за рятівний круг.

Поспілкувався я і з Вірою Білевич. Вона мені й розкрила таємницю, що її товаришки самі колись співали у хорі, на відміну від неї. Відтак до нинішнього виступу вони підходили як професійні слухачки.

Сама ж пані Віра зізналась, що не була прихильницею хору, адже це не її жанр. Вона ж віддає перевагу інструментальній музиці. Тож на "Гомін" пішла за компанію.

"То я хочу сказати, що я змінила сьогодні свою думку, і всіх, хто дотепер теж сумнівався і не був, як би не був налаштований на хоровий спів, то те, що я сьогодні почула, це цілком щось інакше. Всім-всім раджу. І правильно сказала моя товаришка Ірина, що в такий страшний час, коли в нас жахливі у всіх емоції, оце сьогодні було велике свято", – додала пані Віра.

Наостанок додам: якщо ви маєте можливість сходити на "Гомін" – зробіть це. Насолодіться розкішним і драйвовим співом, щирими емоціями. А також не забувайте підтримувати Сили оборони, адже саме завдяки їм ми всі тут зараз і є!

Текст: Назарій Лазур

Фото: Оля Дмитрів

Стаття вперше опублікована на 24tv.ua/trends24