У суботу, 10 грудня, о 19 годині слухачів органного залу захопила своєю грою органістка з Хмельницького Наталія Молдован. Заслужена артистка України, солістка Хмельницької обласної філармонії. Учениця Арсенія Котляревського, учасниця міжнародних майстер-класах органістів професорів Ф. Лінди (Словаччина) та Й. Труммера (Австрія). Наталія Молдован бере участь у міжнародних фестивалях органної музики в Україні та за кордоном, багато гастролює по Україні та за її межами.
“Зміцнення” – так називався сольний виступ органістки, який проходив в рамках Органного фестивалю, що присвячений темі “Музика і війна”. Вся програма була побудована на класичних творах із сильною енергетикою, що в підсумку створило відчуття ґрунту під ногами, якого, до слова, нам часто не вистачає в ці дні. Органістка розпочала концерт із творів Йоганна Себастьяна Баха. Соль-мінорна фантазія і фуга одразу налаштували слухачів на глибоке сприйняття музики. Дві хоральні прелюдії: ”Nun komm der Heiden Heiland”, BWV 659; ''Wachet auf, ruft uns die Stimme'' BWV 645, які слідували одна за одною, спочатку занурили слухачів у медитативне самозаглиблення, а потім створили радісний настрій і розвіяли всі сумніви. Посеред вечора лунала Чакона фа мінор Йоганна Пахельбеля – один з найулюбленіших органних шлягерів усіх часів. Інтерпретація Наталії Молдован була дуже тепло сприйнята публікою.
Соната №1 Пауля Гіндеміта, без перебільшення, стала головним твором вечора. В органному виконанні Наталії Молдован вона звучала дуже органічно та природно. Перша частина з вигадливою мелодією одразу завоювала увагу слухачів, друга звучала як присмерк, а третя – як морок, що наступають за сонячною дниною. У четвертій з поверненням першої теми ми ніби знову побачили сонце новго дня.
Потужний початок Прелюдії Миколи Колесси змусив здригнутися стіни Органного. Прелюдія і фуга написана композитором-львів’янином у 1977 році на прохання видатного органіста Арсенія Котляревського і блискуче виконана іншим відомим органістом, багаторічним солістом Львівського органного залу Самуїлом Дайчем, відкрила слухачам сторінку славної історії Органного залу. Виконання Наталії Молдован було розміреними, вишуканим та уважним до деталей. У ньому дійсно відчувалася ґрунтовність та міць. Захват публіки викликала частина, де звучить педальне соло.
Вечір, дарований органісткою з Хмельницького, став частиною органного вікенду, який наступного дня перейняли львівські органісти. Неділя 11 грудня виявилась напрочуд насиченою. Адже в рамках фестивалю відбулося одразу два концерти львівських органістів: трійки молодих виконавців – Марка Новаковича, Сергія Павліва і Віталія Дворового з програмою “Ми Є!” і досвідченої солістки Олени Мацелюх з програмою “Пам’ять”.
Перший зі згаданих концертів здивував глибиною, яку продемонстрували молоді органісти у виборі програми та у власних інтерпретаціях кожного з творів – будь то відомі барокові і романтичні полотна чи сучасна українська музика. Відкрили вечір майстерні прелюдія і фуга до мінор Йоганна Себастьяна Баха (BWV 549) у виконанні Сергія Павліва. Віталій Дворовий теж розпочав свій виступ з твору Баха і зачарував присутніх звучанням відомої Арії соль мажор з Оркестрової сюїти №3. На противагу повітряній арії (з італійської aria – повітря) стіни залу сколихнули потужні «Антифони» Віктора Гончаренка. Сучасний композитор, випускник Національної музичної академії (клас композиції Віталія Кирейка), студент органного факультативу Арсенія Котляревського, Віктор Гончаренко вже багато років залишається провідним органним композитором України, а його твори в найкращих інтерпретаціях сучасників звучать не лише в Україні, але й далеко за її межами. З “Антифонами” контрастували дві наступні композиції – ніжна “Аве Марія” Михайла Шуха і таємничий Вступ до опери “Лоенгрін” Ріхарда Ваґнера, які виконав Сергій Павлів. Вдалі інструментування та регістровка твору Ваґнера справді наблизили звук органа до оригінальної оркестрової версії, створивши цікаві динамічні та просторові образні ефекти.
«Екватор» концерту ознаменувала поява на сцені ще одного органіста – Марка Новаковича. Артист привернув увагу публіки не лише оригінальним метеликом у кольорах національного прапора, але і технічною, емоційною грою. У його виконанні прозвучала сучасна космічно-медитативна Чакона Віктора Гончаренка та відома хоральна прелюдія Йоганна Себастьяна “Ich ruf zu dir, Herr Jesu Christ” (BWV 639). Динамічною кульмінацією заходу справедливо можна назвати Інтродукцію і Пасакалію ре мінор Макса Регера. Твір німця Регера на львівському “Рігері” вдався Віталію Дворому: музиканту вдалося осягнути цей пізньоромантичний цикл і “витиснути” максимум барв та гучності з органа.
Концерт молодих львівських органістів “Ми Є!” в рамках Органного фестивалю “Музика і війна” названий на честь твору київського композитора Юрія Шевченка. Парафраз на мелодію Національного гімну України (музика Михайла Вербицького) – це мініатюра для скрипки у супроводі струнного оркестру, що зворушує і надихає кожного, хто хоча б раз її чув. З початком війни ця композиція посіла особливе місце в репертуарі українських та зарубіжних колективів як символ підтримки і солідарності з українцями, маніфест свободи та незламності. Сила твору “Ми Є!” не в грандіозній оркестровці чи масштабному об’ємі, а в емоційності, особливій енергії та простій красі музики, за якою стоїть ідея поєднання чуттєвості та незбагненної міцності українського духу. Хоча транскрипція для органа, здійснена Г. Курковим, поступається авторській версії Шевченка, органісту Маркові Новаковичу в цілому вдалося відчути і передати ідею цього твору слухачам.
На завершення концерту прозвучала Токата з “Білої симфонії” В’ячеслава Назарова, яку вправно виконав Сергій Павлів. Демократичний і водночас ефектний твір завоював любов української та іноземної публіки, і навіть у Львівському органному залі Токата регулярно звучить в інтерпретаціях різних виконавців. Повторювана ритмічна основа у поєднанні з сучасною гармонією з перших тактів закарбовується в пам’яті, надаючи твору актуальної “бітовості”, яка особливо подобається молодому поколінню слухачів.
Глибиною вразив ще один недільний концерт – програма “Пам’ять” від солістки Львівського органного залу Олени Мацелюх. Це був концерт, коли, зупинявся час, турботи відійшли на другий план, а слухачі були готові віддатися власним рефлексіям. Так як наша пам’ять зберігає не лише виключно радісні чи сумні спогади, твори, що увійшли до програми, так само охопили широкий емоційний спектр: від спокою до збурення, від просвітлення до драматизму, від ностальгії до надії…
Прелюдія і фуга №8 композитора Георгія Мушеля, відома як “Поема пам’яті Навої”, вже неодноразово звучала у виконанні Олени Мацелюх, але щоразу ця музика відкриває для слухачів нові сенси. Два наступних твори – “Гавань миру” сучасного словацького композитора Петера Махайдіка і “Радість і ясність прославлених” новатора французької музики Олівʼє Мессіана подарували слухачам миті подиву та захоплення. Підхопило цю хвилю і виконання наступного твору – Хоралу №3 Сезара Франка – майстерного полотна, що вимагає від органіста бездоганної концентрації та сценічної витримки.
Твір “Sanctus” Богдана Котюка набув особливого змісту під час цього його виконання у програмі “Пам’ять”. Не минуло й місяця, як львівський музикознавець, органіст і композитор Богдан Котюк відійшов у засвіти, залишивши про себе добру пам’ять слухачів та колег, а також сотні творів не лише для органа, але й для оркестру, хору, ансамблів, музику до театру та кіно тощо. Багато років для органістки Олени Мацелюх пан Богдан був другом і наставником. Напевно тому молитовний і водночас урочистий твір для органа соло в її виконанні набув нових барв: ностальгічних, теплих, зворушливих.
Програма концерту “Пам’ять” цілком співзвучна законам драматургії, саме тому, ближче до завершення концерту постала його логічна кульмінація – знаменита Токата і фуга ре мінор (BWV 565) Йоганна Себастьяна Баха. Її виконання – завжди гарна ідея, а особливо таке майстерне виконання, яке представила Олена Мацелюх для своїх шанувальників та гостей фестивалю “Музика і війна.
Епілог з Сюїти пам'яті Джироламо Фрескобальді Жана Лангле став епілогом концерту “Пам’ять” – сольної програми Олени. Попереду на слухачів чекає останній феєричний тиждень фестивалю “Музика і війна”. Які сюрпризи і приємні несподіванки він подарує – читайте у наших наступних оглядах.
Текст: Діана Коломоєць, Вікторія Антошевська
Фото: Євген Червоний