Орган є унікальним інструментом у багатьох аспектах. Жоден інший інструмент не має такого величезного різноманіття форм, розмірів, будови та звучання. Проте мене завжди цікавило питання, чому ж саме цей інструмент став таким розповсюдженим? Чому саме його обрали як обов’язковий супровід до богослужінь?
Спершу здається, що відповідь лежить на поверхні - він же так гарно і потужно звучить! А що, інші інструменти гірші? Навіщо будувати настільки складний і дорогий інструмент? Хочете звучання духових - візьміть кілька духовиків, нехай собі грають! В одній книзі прочитала наступне пояснення: “Звучання органа прекрасне і нагадує звучання ангельських труб”. Орган вперше був затверджений як обов’язковий інструмент для богослужінь у 4 ст. нашої ери. Пропоную вам зануритись в історію і зрозуміти, наскільки попереднє припущення не має під собою підґрунтя.
Дивовижним є те, як при всій складності конструкції, наскільки давно виник орган. Якщо такі добре відомі інструменти, як фортепіано чи скрипка мають 400-літню історію, то вік органа налічує більше 2 тисяч років. Він був винайдений у 3 ст. до н.е. у Древній Греції. Головною відмінністю від сучасних органів було те, що для його звучання використовувалася вода - тому цей інструмент називався гідравлюсом. Вода дозволяла рівномірно розпроділити повітря, незалежно від того, чи звучить одна труба, чи десять одночасно.
На гідравлюсах було 8-14 невеличких клавіш та 2-3 ряди труб, які зазвичай звучали всі одночасно (тобто до кожної клавіші було приєднано 2-3 труби і не було можливості змінювати тембр звучання, як на сучасних органах). Вони мали досить потужне звучання і часто застосовувалися у масових дійствах: під час коронацій, театральних вистав, гладіаторських боїв, ярмарок, свят. Вони ставилися на колісниці і могли звучати і під час руху.
Гідравлюси існували до 9 століття н.е. Виникнувши у Древній Греції, звідти вони поширилися у Римській імперії та Візантії. Поруч з ними у 2 ст. н.е. виникають органи, у яких для розподілу повітря використовується шкіряні міхи. Залишилися деякі ілюстрації (переважно з епохи Середньовіччя), як виглядали ці інструменти. Давайте ж поглянемо на них ближче і подумаємо, чи могли вони у 4 ст. н.е. справді нагадувати звучання “ангельських труб”.
Спершу ці інструменти не мали клавіш. Замість них використовувалися важелі, які висувалися і засувалися назад. Пізніше стали застосовувати клавіші. Проте вони були дуже великими (відповідали діаметру труби, до якої були прикріплені) та важкими - настільки, що по них доводилося бити кулаками або ліктями (до речі, у німецькій мові довший час використовувався саме термін “бити”, а не грати на органі, що змінилося аж у 16 столітті). Крім того, лиш у 9 столітті був винайдений механізм, який повертав ці клавіші на місце. До цього доводилося піднімати кожну клавішу вручну.
Отож, давайте підсумуємо, як приблизно виглядав орган у 4 столітті: він мав близько 8 клавіш або важелів, 2-3 ряди труб, одночасно можна було заграти лише 2 ноти і те дуже повільно. Звісно, такий інструмент не годився для жодних сольних творів. Зазвичай він лиш супроводжував спів.
Ми можемо лише приблизно уявити собі звучання цього інструменту, але воно дуже відрізнялося від сучасних органів. Тож чому кожен захотів мати такий інструмент?
Думаю, тут варто уважніше поглянути на "водяного" брата органа, яку роль він відігравав та де і для чого застосовувався. Гідравлюси супроводжували найважливіші та найпомпезніші події. Вони асоціювалися з розкішними палацами та владою людей, які у них жили. Тож присутність органів у будь-якій споруді була дуже престижною та бажаною. Певно саме тому органи "перейшли" з однієї традиції в іншу. І набагато пізніше орган вдосконалився до інструменту, який справді нагадує звучання "ангельських труб". Але на це знадобилося ще близько тисячі років.
Ось така цікава історія! Хочете дізнатися більше про клавішні інструменти - дивіться "Історії родини Фортепіановичів"!
Щиро запрошую на мої концерти в Органному залі!
😽 Світлана Позднишева