14 квітня відбудеться симфонічний концерт «Земля предків», на якому прозвучать премʼєри одразу трьох творів молодих композиторів з Харкова
Львівський органний зал. Оркестр Луганської обласної філармонії, дириґент - Іван Остапович
У Львівському органному зал 14 квітня відбудеться симфонічний концерт «Земля предків», на якому прозвучать премʼєри одразу трьох творів молодих композиторів з Харкова. Під батутою Івана Остаповича академічний симфонічний оркестр Луганської обласної філармонії представить публіці концертну увертюру «Земля предків» та «Чотири слова про коломийку» Дмитра Малого, а також концерт-колаж для оркестру Володимира Богатирьова.
Увертюра «Земля предків» (2021) харківського композитора Дмитра Малого – це твір, у якому показаний справжній український дух в його різноманітних проявах: щирий, ліричний, часом сумний, проте, без жодного сумніву, незламний. У цій музиці відображена важка доля, яку сильні українці долають з непохитною вірою та оптимізмом.
«Головна ідея твору – це репрезентація звʼязку поколінь. “Земля предків” – це українська земля, яка пережила багато випробувань. Ми є нащадками усього багатства, закладеного нашими предками – мови, традицій, віри – і не маємо цього загубити», – розповідає композитор.
«Чотири слова про коломийку» – оркестрове перекладення чотирьох частин іншого твору Дмитра Малого «Сім слів про коломийку» для скрипки соло (2022). Автор переконаний, що жанр коломийки є генетичним кодом українського народу, його голосом. У творі використовується жанрова модель коломийки у її різноманітних перевтіленнях.
Строкатість та оригінальність в ефектному симфонічному звучанні закладена в творі ще одного харківського композитора, якого з Львівським органним залом поєднують численні музичні проекти та співпраці – Володимира Богатирьова. Він є автором багатьох камерних вокальних, інструментальних та оркестрових творів. Цього ж вечора прозвучить премʼєра його концерту-колажу для симфонічного оркестру.
Концерт-колаж був написаний в середині 2021 року як дипломна робота. Композитор говорить, що цей твір став підсумком його етапу як композитора-учня і своєрідним «прощанням» зі стилістикою постмодернізму. У трьох частинах колажність реалізована не за рахунок явних тем чи цитат, а скоріше алюзій на певні інтонаційні і жанрові моделі.
Текст: Вікторія Антошевська
Фото: Євген Червоний