Звучати і подобатися

Любов Морозова про музично-історичний проєкт «Заборонена музика»

Проєкт «Заборонена музика» торкається постатей композиторів з минулого, проте він не є суто дослідницьким, він – про нас сучасних і про майбутнє, яке безпосередньо залежить від засвоєння уроків своєї історії. Що ми можемо і що мусимо робити задля того, аби відновити справедливість щодо репресованих композиторів хоча б посмертно? Яку відповідальність перед ними несе покоління часів Незалежності?


Сьогодні ми маємо вільний доступ до архівів, принаймні, всередині держави. Але чи справді ми ними цікавимося? Наскільки глибоко досліджуємо? І, зрештою, чи готові виконувати забуті твори, повертаючи їм життя (а невиконані – фактично, народжуючи)?


ЧИТАЙТЕ БІЛЬШЕ про проєкт "Заборонена музика" за підтримки Українського культурного фонду


Певну сором’язливість за українську музику ми успадкували від радянського часу. Вона «вторинна», «смурна» та «негеніальна» – ці слова вам скаже ледь не будь-який оркестрант та більшість дириґентів. Звісно ж, не «під запис», а у кулуарах.


Втім, аби відібрати справжні шедеври, спочатку треба максимально широко озвучити збережену частину спадку репресованих авторів. Повірте, після цього зміниться не лише музична карта України XX століття, але й наша з вами персональна оптика.




Можна припустити, що сьогодні не існує цензури, лише – недбалість, комплекс меншовартості або байдужість. Втім, це не зовсім так. Є корпус творів радянської доби, з яким ми поки що не розуміємо, як поводитися. Чи можна виконувати кантату «Ленін» Лесі Дичко та однойменну кантату-ораторію Ігоря Шамо? «Героїчну увертюру» до 15-річчя Жовтневої революції Віктора Косенка, оперу «Щорс» Бориса Лятошинського, «Партизанські картини» Андрія Штогаренка», «Пісні комсомольців» Григорія Верьовки тощо?


А далі – ще менш зручні питання: чи можна оприлюднювати прізвища колег Барвінського, що спалювали партитури на подвір’ї Львівської консерваторії? Чи слід називати тих, хто підтримав виключення зі Спілки композиторів Сильвестрова та Годзяцького? І навпаки: а хто нам надав право приховувати «незручні» сторінки нашої історії?


Всі ці та багато інших питань підіймає проєкт «Заборонена музика». Але найголовніше – він повертає саму музику, цікаву і різноманітну. Яка, як би банально це не виглядало, прагне лише одного: звучати і подобатися.


Любов Морозова, музикознавиця, музична критикиня


43 перегляди0 коментарів