Львів приймав Ліста дуже тепло. Піаніст провів у столиці Галичини цілий місяць, дав вісім концертів і залишив по собі дуже приємні враження.
Авторка: Людмила Вольська
Переклад: Діана Коломоєць
Портрет Ліста. Міклош Барабаш, 1846 р.
Останні гастролі Ференца Ліста, найвідомішого піаніста 40-х років XIX століття, тривали цілий рік – з осені 1846 року до осені 1847-го. Під час них музиканта часто порівнювали з кометою, яка, стрімко пролетівши, освітлює все навколо. Ліст відвідав п’ять країн, часто граючи у невеликих провінційнихмістечках. “Наполеона піаністів” слухали в Австрійській імперії (Угорщина і Трансільванія, Галичина, Буковина), Валахії (Бухарест), Молдавії (Ясси), Російській імперії (Київ, Житомир, Бердичів, Вінниця, Немирів, Кам’янець-Подільський, Кременець, Одеса, Миколаїв, Єлисаветград) та Оттоманській імперії (Константинополь). Одним із особливо пам’ятних епізодів цього концертного туру стало місячне перебування піаніста у столиці Галичини і Лодомерії, древньому Львові.
А.Гаттон. Львів. 1847 р.
Після закінчення львівських гастролей Ліст писав своїй музі княгині Кароліні Вітґенштейн:
“Моє перебування у Лемберзі було дивним з усіх точок зору. Вине можете уявити, з якою доброзичливістю і симпатією я був прийнятий протягом місяця, що я там провів.
Що стосується концертів, на думку Беллоні (імпресаріо Ліста – ред.), київський рівень був майже досягнутий.
Я був задоволений усім і всіма, і, сподіваюся, що ніхто не буде скаржитися і на мене.
У підсумку: сім або вісім концертів, чотири з яких сольні. (На останньому кілька дам – пані Красицька, княгиня Ліхтенштайн, пані Левицька та інші – втрутилися в облаштування зали і замінили Беллоні, прикрасивши всю сцену квітами).
Безліч обідів і вечерь, три-чотири знайомства по-справжньому цікавих, які могли б перерости в дружбу, якщо цьому посприяють обставини. Про них я Вам розповім пізніше більш детально, бо ці люди Вам знайомі. А в результаті – мої зобов’язання і тісний зв’язок із країною, для якої я тепер не чужий, і до якої прив’язався усім найкращим, що в мені є, розумом і серцем”.
Про тісний зв’язок з якою країною писав Ліст? Зрозуміло, з Річчю Посполитою, яка канула в Лету. Ліст прекрасно знав про три її розділи між Пруссією, Австрією та Росією, і про безперервну боротьбу поляків за відновлення своєї втраченої держави.
Він був у Парижі під час Листопадового повстання у Варшаві 1830-1831 років і затоваришував із Шопеном незабаром після його переїзду в столицю Франції. Відтоді угорський піаніст завжди співчував патріотичним прагненням поляків.
У Києві вищий світ, в якому обертався Ліст, складався з російських і малоросійських дворян та польської шляхти. А перебуваючи за запрошенням Кароліни Вітґенштейн у її маєтку Воронинці та гастролюючи по Подільській і Волинській губерніях, піаніст опинився виключно в оточенні поляків. Усі вони були нащадками тих, хто жив тут ще за часів Речі Посполитої, і пам’ять про неї ятрила їхні душі.
Тепер піаніст приїхав до Львова. З 1772 року це колись провінційне місто стало столицею Королівства Галичини і Лодомерії, створеного Австрійською імперією на землях, що відійшли до неї в результаті першого поділу Речі Посполитої. І хоча державними органами тут в основному керували представники Відня, у культурному та інтелектуальному житті міста помітну роль грали поляки. Тому дуже скоро Ліст виявив, що знову оточений польськими аристократами, вченими, художниками і літераторами.
Зі Львова він писав своїй колишній коханій, графині Марі д’Агу, що на Поділлі, Волині та Галичині багато грав полонезів, етюдів і мазурок Шопена, оскільки постійно знаходився серед поляків.
Перший концерт
Дізнавшись, що знаменитий маестро прямує до Львова,музиканти міста почали активну підготовку до зустрічі з ним. І коли пізно ввечері 13 травня карета піаніста зупинилася перед готелем “Русь” (він же “Жорж”), тут на нього вже чекали члени Музичного і Співочого товариств. При світлі ламп і факелів вони виконали під вікнами його апартаментів, розташованих на першому поверсі, дві спеціально написані на його честь серенади. Ліст прослухав усе на балконі свого номера. А потім вийшов на вулицю, де
“з превеликою люб’язністю подякував присутнім, майже всім потис руки і в дуже приємних виразах висловив виконавцям свої враження”.
У Львові Ліст із величезним успіхом виступив у вісьмох концертах, але сольними були тільки п’ять. Незрівнянно вищій, порівняно з Києвом, рівень музичної культури міста дозволив йому урізноманітнити свої виступи.
Перший концерт знаменитого піаніста відбувся 17 травня в залі Музичного товариства. Спеціально для цього зала зазнала змін відповідно до побажань Ліста: “всі місця слухачів були розташовані по колу, а в самому центрі, на невеликому підвищенні, стояли два фортепіано так, щоб, по черзі граючи на них, однаково всім добре був видний цей великий артист з його скромною фігурою, фантастично блідим обличчям і рухами його по-справжньому казкових пальців. Зала і галереї були так переповнені, що подібного ми не бачили з часів перебування славної Каталані (італійська співачка Анджеліка Каталані – ред.). Про оплески і згадувати нема чого”.
Готель “Жорж”
Напередодні концерту багато хто просто не міг уявити, як можна так грати на роялі, щоб стати настільки відомим, як Ліст. “Отже, чи прийшли ви на концерт із сумнівом, чи з найсильнішим упередженням, або навпаки натхненні гучною славою цього виконавця? – писала “Gazeta Lwowska”. – Але все – і сумнів, і упередження, і натхнення – зникає, і залишається лише впевненість у величезній безумовній геніальності цього великого артиста, що зростає при кожному його дотику до клавіш і кожному новому звуці”. Особливо публіка була зачарована виконанням мазурки і полонезу Шопена, які Ліст грав “з таким почуттям і грацією, що тільки слухаючи його можна зрозуміти всю геніальність цього поета-музиканта, у якого в усіх композиціях, здавалося, чулися відгомони пісень нашої незабутньої вітчизни”.
Львів підкорився Лісту!
“Ліст у спідниці”
Уже через три дні при повному аншлазі Ліст дав другий концерт. Родзинкою програми у той вечір стало виконання “примхливо-повітряних приємних п’єс” австрійського композитора і піаніста Й. Кесслера, який на той час жив у Львові. І “крім того, він повторив для нас рідні ноти наших мазурок і полонезу Шопена”, – писала преса.
Наступного разу Ліст вийшов на львівську сцену 23 квітня, взявши участь в концерті молодої німецької піаністки Софії Борер. Вони були добре знайомі ще до приїзду в столицю Галичини, оскільки їхні гастрольні маршрути вже неодноразово перетиналися. У європейській пресі Софію навіть називали “Лістом у спідниці”. Але, як зауважила “Gazeta Lwowska”, “давати фортепіанний концерт після виступу Ліста та ще й грати ті ж музичні твори, що і він, поки їхні прекрасні звуки, якими він чудово передає кожну ноту, ще звучать у наших вухах – це дійсно серйозне і важке завдання”.
І вирішити його знаменитий віртуоз допоміг своєю присутністю на сцені, виконавши з юною піаністкою фортепіанний дует, а також гучними оплесками з зали. У тому ж концерті брав участь голова Музичного товариства Йоганн Рукґабер, акомпануючи батькові Софії, скрипалеві Антону Бореру.
Тріумфальний гімн
Незабутнім для городян став великий концерт Галицького Музичного товариства 26 квітня. У його першому відділенні Ліст як соліст виконав Концертштюк для фортепіано з оркестром К. М. Вебера, а в другому – зайняв місце за дириґентським пультом. На очах у здивованої публіки блискучий піаніст-віртуоз перетворився на дириґента: оркестр під його керуванням окрім невеликих інструментальних творів виконав масштабну П’яту симфонію Бетовена. “Думаю, Музичне товариство погодиться, що, можливо, ще жоден його концерт не був виконаний з такою дивовижною досконалістю, – писала “Gazeta Lwowska”. – Здавалося, Ліст вселив могутній дух музики, який перебуває у ньому, в усі інструменти і руки, які, слідуючи за кожним його жестом, ніби розкривали для нас, профанів, усі потаємні думки, вкладені туди Бетовеном, граючи – нюанс за нюансом, тон за тоном – із захопливою гармонією, серйозністю і глибиною, характерною для всіх творів Бетовена.
Захоплення публіки було майже нестримним, а слухачів було стільки, що навіть коридор був забитий натовпом гостей, які не зуміли потрапити до зали”.
Наступного дня відбувся багатолюдний вечір у директора Національний заклад ім. Оссолінських – Адама Клодзіньського. Заклад знаходився у будівлі нинішньої Національної наукової бібліотеки ім. Стефаника. Щоправда, Ліст був на ньому недовго. Він із превеликим зацікавленням оглядав картини на стінах зали, особливо портрети історичних особистостей, просив пояснити деякі подробиці, перемежовуючи їх власними зауваженнями. Розпитував про наукові зв’язки закладу і загалом із великим співчуттям говорив про справи краю. Коли Лісту прочитали присвячений йому польським поетом Вінцентом Полем вірш польською та його французький переклад, він сів за фортепіано і після короткого вступу почав імпровізувати.
“У глибокій мовчанці присутні оточили фортепіано, слухаючи дивовижні гармонійні звуки цього імпровізованого оповідання, спочатку повного задумливого смутку, що виражає найпотаємніші страждання серця, потім пройшовшого крізь шалені натхненні акорди, щоб завершитися добре відомим маршем. “Чи правильно я вас зрозумів?” – запитав Ліст у навколишніх, знімаючи руки з клавіатури після того, як пролунали останні звуку тріумфального гімну”.
Благодійник Ліст
А наступного дня, 28 квітня, відбувся третій сольний концерт піаніста, оголошений останнім у Львові. “На цьому концерті тиснява була ще більшою, ніж на попередньому, так само, як і захват, який охопив навіть найбільш холоднокровних слухачів і не зменшився, як це зазвичай трапляється на всіх інших концертах, а навпаки виріс. Але по-іншому і бути не могло, оскільки чим більше ми його чуємо, тим ясніше і чіткіше в душі проявляється цілісний образ його музичної сили, на стільки ж художньо закінченої, на скільки художньо досконалою є його гра”.
Але цей концерт не став завершальним. 2 травня в Польському театрі графа Станіслава Скарбека (нині це драматичний театр ім. М. Заньковецької – ред.) відбувся благодійний концерт Ліста на користь бідних. Спеціально для того, щоб збільшити кількість місць для слухачів, у театрі були проведені необхідні зміни: на місці оркестру спорудили п’єдестал для роялів, а на сцені – закриті пронумеровані крісла, квитки на які, з огляду на близьке розташування до виконавця, були найдорожчими.
Усі отримані гроші угорський музикант передав у міський магістрат, який пізніше опублікував у пресі офіційний звіт про їх розподіл і подяку
“ясновельможному пану доктору Лісту, як людині, повсюдно прославленій не тільки своїм незвичайним талантом, а й багаторазовими активними проявами людяності”.
“Геть воду!”
Напередодні в творчих колах міста із захопленням сприйняли пропозицію знаменитого гостя дати спільний концерт із львівським скрипалем Феліксом Ліпіньським. Останній був молодшим братом широко відомого в Європі скрипаля Кароля Ліпіньського, якого Ліст дуже добре знав і неодноразово з ним музикував. Приводом для виступу став написаний Ф. Ліпіньським твір, який він хотів присвятити Лісту. Ознайомившися з твором маестро і запропонував дати спільний концерт 4 травня.
“Ліст був того вечора натхненний поетичною гармонією, що вилилася в чудових і безмежних хвилях його заключної імпровізації. І справжній чарівник у виконанні, і провісник у думках, тон за тоном проспівав нам майже всі наші рідні пісні, пробудивши у наших серцях всі найпотаємніші ніжні почуття. Насправді публіка не була численною, що, безумовно, для нас дуже сумно, але зате вона була обраною, і тому під час вільної бурхливої імпровізації Ліста здавалося, що ми сидимо в колі якоїсь сім’ї, а не на публічному концерті в залі”.
На знак подяки за цей концерт з їх співвітчизником місцеві музиканти, артисти, художники та літератори вирішили влаштувати 7 травня великий обід на честь знаменитого маестро. Урочистості відбувалися в саду готелю “Русь” (“Жорж”). Погода прислужилася – на алеї під фруктовими деревами були накриті столи, все навколо було оточене квітучими трояндами і бузком.
О четвертій годині місця за столом зайняли сорок літераторів і артистів. Перекладачем Ліста був пан Дзежковський, який сидів поруч із ним, автор більшості статей про піаніста в місцевій польській пресі. Перший тост за винуватця свята підняв Адам Замойський,прочитавши присвячені музиканту вірші, в яких, віддаючи належне його таланту, поет також додав: “Є у нас звичай одвіку, більше артиста цінувати людину”. На це Ліст відповів тостом на честь Шопена, славетного земляка присутніх, віддавши данину його геніальному таланту. Далі підносили тости на честь літератури і літераторів, поезії й поетів, артистів і різних відсутніх знаменитостей. Словом, тости проголошувалися часто, розмови жвавішалиі, настрій з кожним разом ставав веселішим, церемоніальна стриманість зникла зовсім, жарти та гостроти сипалися без кінця.
Нарешті, все товариство під час жартівливої бесіди, звеличуючи гідності вина, одноголосно засудило воду як безбарвну речовину, що є джерелом всієї печалі світу.
Тоді Ліст, заявивши, що не розуміє, як ця речовина може перебувати в такому обраному товаристві освічених людей, з вигуком: “Геть воду!” власноруч вилив усю воду зі столу на землю.
А офіціанти одразу ж замінили її шампанським. Після обіду товариство, розділившись на групи, проводило час у бесідах, прогулюючись по саду. Пішли ми звідти вже в сутінках, коли перші вечірні зорі засріблилися в небі”, – згадував учасник бенкету.
Прощання
Восьмого травня відбувся прощальний концерт Ліста. “Захоплення численної публіки, що зібралася на цьому концерті, перевершило усі межі, особливо під час його власної імпровізації на дану тему, в якій він захопив нас із собою у безкрайній чарівний світ. Оплески були подібні громовим розкатам. Підвищення, на якому були встановлені роялі, було вистелене, подібно до чарівного килима, пахощами і найдорожчими квітами, і над ними височів великий лавровий вінок”.
Цілий місяць мешканці Львова зі захопленням вітали у своєму місті відомого музиканта. “І захват цей проявлявся не лише в концертних оваціях, а й переносився із залу в приватні будинки, які наввипередки відчиняли свої двері, накривали столи й урочисто готувалися до прийняття настільки славного гостя. Оскільки Ліст, окрім артистичної майстерності має і сприйнятливу душу художника, якій доступні не тільки піднесені роздуми, може від дрібних життєвих подробиць переходити до благородних думок і глибоких почуттів. А такого рідкісного в звичайному житті гостя необхідно було прийняти відповідно до його заслуг. І він був завжди приємним гостем, оскільки обдарований надзвичайним тактом, який використовує як у своїй грі, виконуючи різні твори, так і в спілкуванні в різних колах суспільства, які весь цей час буквально розривали його”.
Але всьому колись приходить кінець. У ніч з 12-го на 13-е травня Ліст поїхав зі Львова. Попереду ще були виступи в Чернівцях, Константинополі, Одесі, Миколаєві та Єлисаветграді. І ніхто тоді не міг припустити, що вони стануть останніми: великий піаніст-віртуоз незабаром назавжди залишив сцену.
А ми досі згадуємо яскраву сторінку музичної історії Львова, проходячи вулицею Ференца Ліста у Львові.
Переклад Діани Коломоєць
Стаття вперше опублікована в часописі Collegium Management