Cьогодні дати концерт у країні, яка перебуває у стані війни, де щодня, навіть у віддалених від бойових дій містах лунає сигнал повітряної тривоги, — це не просто приїхати на гастролі, а висловити свою людську і громадянську позицію. Молода зірка органного світу, австрійський віртуоз і композитор Лукас Гаслер висловив свою підтримку і солідарність Україні двома концертами у Львівському органному залі.10 та 11 червня органіст з Австрі Лукас Гаслер зіграє два концерти у Львівському органому залі. Музикант, війдомий у органному світі своєю майстерністю, харизмою та щирістю, вирішив підтримати Україну в часи війни своїми виступами.
26-річний музикант неодноразово був переможцем престижних конкурсів, таких як «Prima la Musica», Міжнародний органний конкурс на Мальті. Освіту здобував у Гамбурзі, Страсбурзі та Граці, а географія його виступів включає країни Західної та Східної Європи, Ізраїль та США. Приїзд виконавця до Львова спричинив sold out квитків на подію — за два дні на його концерти завітали близько шести сотень слухачів. Чим здивував і запам’ятався другий концерт австрійського органіста, читайте у рецензії.
Для свого виступу Лукас Гаслер обрав програму, в якій вдало поєдналися складність і впізнаваність. Після повномасштабного вторгнення росії Львівський органний зал започаткував традицію розпочинати кожен концерт виконанням Державного гімну України. Органний речиталь Лукаса Гаслера не став виключенням. Урочисте виконання гімну стало символом глибокої пошани іноземного артиста до українців, які щодня боряться за правду і свободу. У такі моменти особливо сильно відчуваєш підтримку світової спільноти, і вона, беззаперечно, зворушує та надихає.
Концертну програму Лукас розпочав ефектно — знаменитою Токатою і фугою ре мінор BWV 565 Йоганна Себастьяна Баха, яка є чи не найвідомішим твором для органу. Варто зазначити, що музикант своєрідно розставляв музично-виразові акценти, чим ще більше підігрівав інтерес публіки. У своєму виступі Гаслер зробив ставку не на швидкий темп (чим люблять хизуватися більшість виконавців), а на темброве та динамічне різноманіття композиції. Що й казати, звучання широких акордів у динаміці граничного фортісимо на львівському «Rieger» вразять кого завгодно!
Органна соната №3 тв. 65/3 Фелікса Мендельсона, так само як і попередній твір, входить до пантеону найскладніших для виконання органних творів. Свого часу саме Мендельсон-Бартольді повернув ім’я Баха із забуття, виконавши його «Пасіони за Матеєм» у 1829 році. Сучасники романтика говорили: «Якщо Бах — Бог, то Мендельсон — його пророк». Тому досить символічно, що в програмі Органна соната звучала після твору Баха. Було помітно, що Лукас Гаслер прекрасно володіє цим музичним матеріалом — його гра була напрочуд впевненою й осмисленою. Як виявилось, органіст виконує цей твір у кращих залах Європи протягом понад 3 років, постійно вдосконалюючи його технічно. Під час виступу Гаслер, здається, продемонстрував усі дива педальної техніки, яка однаково сильно вразила як людей, далеких від професійного музикування, так і органістів-початківців, які уважно слухали та спостерігали за віртуозом протягом усього концерту.
Справжнім відкриттям й окрасою вечора стала органна транскрипція Сонати соль мажор KV 283 Вольфганга Амадея Моцарта (за аранжуванням для двох фортепіано Едварда Гріга), здійснене Лукасом Гаслером. Композитор і органіст підійшов до цієї роботи з особливим чуттям, зберігши безтурботність, легкість і блиск, характерний для музики Моцарта. Не останню роль зіграв вибір характерних органних регістрів, які прекрасно експонували класичне звучання фортепіано. Напевно, «секрет» створення такої органічної, безпосередньої обробки — австрійське походження обох митців: Моцарта і Гаслера.
Ще одним сюрпризом для меломанів стало виконання авторського аранжування Лукаса першої частини бетховенівської «Місячної» сонати №14, тв. 27. Справді, це було дещо магічне і навіть гіпнотичне. Ідея представити першу частину Сонати у версії для органу видається цілком логічною, бо у ній є чимало «зачіпок» для аранжувальника-органіста — прелюдійна, типово бахівська фактура, риторичні фігури й афективність від бароко тощо. В епоху бароко композитори послуговувалися цілим комплексом виразових засобів (певні темп, ритм, динаміка, сталі інтонаційні звороти), щоб досягнути максимального психологічного впливу на слухача і підсилити музичну ідею. Усі ці засоби були покликані занурити слухача у відповідний емоційний стан. Так само і перша частина Сонати №14 у темпі Adagio sostenuto не зазнає традиційного для форми розвитку, а зберігає задумливо-скорботний характер до останніх звуків.
Отож, навіть для реалізації такої очевидної задачі з інструментування треба неабияка креативність та гнучка уява. Здавалося, ну що можна додати до геніального твору Бетховена? Але Гаслеру вдалося переосмислити класичний шлягер, поглибивши усе те, що свого часу закладав у цю музику її автор. Надзвичайно низький бас підсилив ефект плинних середнього та верхнього голосів, для яких виконавець обрав абсолютно «футуристичні» тембри, подібні до тих, які генерували найперші синтезатори 70-х років минулого століття. Якщо можна було б візуалізувати свої враження, то ця космічна картина виглядала б приблизно так: нескінченний Всесвіт, у поглинаючій темряві якого усе ще живе світло Зірки, що згасла — ніби образ нездійсненної мрії, втраченої назавжди.
Молодий аранжувальник абсолютно «по-органному» підійшов до роботи з гомофонно-гармонічною фактурою, чим поглибив трагізм композиції. На особливості сприйняття слухачами цього твору, без сумніву, вплинуло і те, що всі ми саме зараз є свідками жорстокої війни, яка прийшла на нашу землю. На жаль, від відчуття жахливої несправедливості, а в дечому і безпорадності, важко втекти навіть під час концерту. Класична музика, як добрий психотерапевт, виймає назовні всі болі й сльози. В такий момент і в такому особливому виконанні соната набуває не особистих, а загальнолюдських сенсів. Назавжди втрачене не кохання, а життя тисяч невинно вбитих українців. Requiem aeternam, яким невільно стала тема «Місячної» сонати — це уособлення вічної пам’яті та сяйва блаженних душ.
На завершення яскравої програми у виконанні органіста прозвучала бахівська Прелюдія та фуга ре мажор, BWV 532. Вкотре за вечір Лукас Гаслер підтвердив звання віртуоза: його руки й ноги не грали на інструменті, а буквально літали над ним. Гарному органісту, як відомо, нічого не може стати на заваді — ні мінімальна механічно-акустична затримка звуку, ні незвична висота органної лавки. Саме тому, буквально після кожного твору (особливо останнього) вдячна львівська публіка вибухала оваціями, чим неабияк зворушила виконавця. Відпустити музиканта зі сцени без номера «на біс» видавалось неможливим. «Вітання з Відня», як оголосив зі сцени австрієць, «передав» Йоганн Штраус-батько своїм легендарним «Radetzky-Marsch» (транскрипція для органа Лукаса Гаслера). Неможливо описати, яке чарівне і донедавна забуте відчуття свята і радості наповнило глядацьку залу Львівського органного — свята музики й нашої майбутньої перемоги!
Текст: Вікторія Антошевська
Фото: Тарас Демко, Віктор Андрійченко; Instagram-профіль Лукаса Гаслера
Стаття вперше опублікована на сайті The Claquers