Концерт Володимира Кошуби відбувся у Львівському органному залі 5 грудня в рамках органного фестивалю.
У Львівському органному залі триває органний фестиваль. 17 органних концертів виконавців з усієї України цьогоріч обʼєднані темою “Музика і війна”. Пʼятого грудня соліст Національного будинку органної та камерної музики, що в Києві, Володимир Кошуба грав програму під назвою “Аве Марія”. Таку назву концерт отримав не лише тому, що в ньому були присутні два твори на тему християнської молитви – Франца Шуберта та Вʼячеслава Самофалова, але також і тому, що організатори хотіли підкреслити загальний настрій – радість крізь сльози, радість, яка надає сили жити.
Володимир Кошуба – Народний артист України, корифей української органної школи, учень легендарного Арсенія Котляревського. Протягом сорока років на сцені він вражає слухачів своєю майстерністю, полістилістичністю та вмінням надати кожному твору неповторного звучання. За свою довгу карʼєру музикант мав гастролі у Бразилії, Уругваї, Аргентині, Канаді, Сполучених Штатах, Японії. Володимир Кошуба має численні записи для фондів Українського радіо, записав кілька CD у США, Європі та Україні. Американським біографічним інститутом (АВІ) при Конгресі ім'я Володимира Кошуби було включено у Всесвітній каталог музикантів нового тисячоліття.
На виступу Володимира Кошуби в рамках органного фестивалю львівська публіка чекала з нетерпінням. Свою програму органіст побудував так, щоб у кількох мініатюрних творах передати якомога більшу палітру почуттів та станів, які переживає людина під час війни. Тут і тихий спів молитви, і сурми маршу, і жалоба за загиблими, і святкування перемог.
Володимир Кошуба пунктуальний, як англієць, зʼявився на сцені рівно о 19:00. У чорному светрі та бордовому метелику, елегантний та енергійний. Органіст розпочав концерт – вже традиційно в дні війни – з Гімну України. Зал слухає органну інтерпретацію стоячи, багато хто – з рукою на серці. Ще не стихли останні звуки Гімну, а Володимир Кошуба встає з-за органа і вітається із залом гаслом “Слава Україні”. Зал відповідає “Героям слава”.
Після такого потужного початку “Молитва” (Prière, оп. 16, ч.2) Александра Гільмана звучить замріяно та ніжно, регістр “Тремулянт” надає звуку органа мерехтливого вібрато. Виконавець веде звукову лінію, майстерно утримуючи увагу слухача. “Іспанське болеро” Луї Лефебра-Велі працює на контрасті. З перших нот переносить нас подумки в теплу Іспанію, рухлива мелодія, наповненість звуку демонструють слухачам, що орган – не лише інструмент розміреної музики.
Протягом вечора маестро демонстрував усі тембри та голоси органа. Ось умиротворене звучання “Медитації” Луї Вʼєрна, наприкінці якої звук розчиняється у неперевершеному піанісимо. А ось чиста меланхолія в неочікуваній органній інтерпретації Прелюдії №28 Фридерика Шопена. Військовий марш Франца Шуберта створив цілковите відчуття присутності на справжньому військовому параді, де звуки оркестру то наближаються то віддаляються. А в шубертівській “Аве Марія” орган дійсно ніби співав. Думаю, в багатьох цей твір викликав мурахи по шкірі.
Маестро грав без асистента, перед кожним номером виставляв регістровку, звіряючись із своїми записами.
Дивував Володимир Кошуба і неочікуваними органними інтерпретаціями. Взяти хоча б віртуозний фортепіанний твір “Ракоці-Марш” Ференца Ліста і його угорські мотиви в органному виконанні. “Ми обовʼязково переможемо!” – кричить музикант слухачам після закінчення твору.
Не дивно, що після такого емоційного піднесення лістівське “Адажіо” з чарівною регістровкою викликало бурхливі оплески. Органіст дякував публіці та його величності органу, здійнявши руки до труб на фасаді інстурмента.
У більш сучасних творах маестро теж розкривав все нові й нові секрети. “Медитація з Паризького собору Святої Клотільди”, написана американцем Філіпом Джеймсом у 1916 році, провадила від замріяного споглядання до тривожної кульмінації, в якій, здається, звучали всі чотири з лишком тисячі труб львівського органа. Тихий мажорний тризвук після бурхливих акордів повернув публіку до першочергово просвітленого медитативного мотиву. “In Memriam” естонського композитора ХХ століття Едгара Арро була просякнута потойбічним відчуттям. Навряд чи інший інструмент, крім органа, здатен відтворити такий звук.
Володимир Кошуба дякував глядачам після кожного номера. Щирий та відкритий виконавець завжди радий діалогу з публікою. “Як приємно грати на цьому органі. Я абсолютно щасливий!” – зізнався музикант після оплесків.
Концерт завершили твори сучасних українських композиторів – “Поема для органа” Жанни Колодуб, де у зацикленій темі чулася невідворотність долі. Високі голоси звучали як плач і зітхання, а мінорні акорди, що стають все гучнішими і гучнішими і під кінець переростають у звукове безумство, зображали катастрофічність війни. Потужність органа вражає. Але ще більше вражає його здатність майже миттєво переходити до стану просвітлення та миру.
“Аве Марія” Вʼячеслава Самофалова – це сучасна молитва, написана кілька років тому, це щира і відверта розмова людини з небом. У цьому творі органіст зміг передати сенс, який закладено в словах молитви: “Радуйся, Маріє”: радуйся, попри все. Кошуба завершує “Аве Марію” в мажорі, а не в мінорі, як написав її Самофалов. Виконавець пояснив після виступу, що отримав таке право від самого автора.
Як бонус і подарунок львівʼянам на останок Кошуба виконав безсмертне “Адажіо” Марчелло.
Якщо вірити, що хороша музика подовжує життя, то година музики від майстра органа Володимира Кошуби подарувала львівʼянам кілька років.
Текст: Діана Коломоєць
Фото: Євген Червоний