Перлини українського бароко: концерт «Партеси» хору «Гомін»

Львівський муніципальний хор «Гомін», що за останній рік став надзвичайно популярним і збирає мільйонні перегляди в мережах, готує нову програму. 20 вересня 2025 року у Львівському органному залі відбудеться концерт «Партеси»: прозвучать шедеври українського бароко, відомі публіці набагато менше, ніж популярні українські пісні ХХ століття, виконання яких зробило «Гомін» справді зірковим. Про історію та унікальність партесного співу розповідає музикознавиця Ольга Шуміліна.

Історія жанру

Українське музичне бароко представлене багатоголосним співом, відомим під назвою «партесний». Він існував протягом ХVІІ – першої половини ХVІІІ століть і об’єднував українців, що мешкали на території Київської митрополії у Великому князівстві Литовському та Речі Посполитій, а також у козацькій державі Військо Запорізьке, яка внаслідок політичних подій стала частиною Великого князівства Московського (від 1721 року — Російської імперії).

Український партесний спів був безпосередньо пов’язаний з церковноспівацькою традицією православного й унійного богослужіння, представляв писемну культуру і вимагав від хористів спеціальної професійної підготовки і тривалого навчання. Він виник у Львові в середовищі  Святоуспенського православного братства і був відомий вже в кінці ХVІ століття. Швидко поширився православними братствами, які утворювалися у великих містах Київської митрополії. Поступово дійшов до східних околиць об’єднаної Польсько-Литовської держави (міста Київ і Луцьк), де почався його активний розвиток.

Партесний спів — це багатоголосся гармонічного типу з опорою на лінеарний тип голосоведення та тризвукову вертикаль. Велике значення мають засоби поліфонії, які сприяють появі принципу повторності слів, розвитку й розширенню музичної композиції. В основі багатоголосної вертикалі — виконавські можливості мішаного хору, що складається з різнотембрових співацьких партій (дискант — альт — тенор — бас) й охоплює весь звуковий діапазон. Часто хор подвоювали або потроювали, і це призводило до утворення надзвичайно популярних у партесну добу 8- і 12-голосних складів і формування ефектної практики, коли хори співали почергово. 

Що таке партесний концерт

У середині ХVІІ століття в партесному багатоголоссі, яке до того часу розвивалося в доконцертних формах, формуються ознаки концертності. Виникає партесний концерт — великий одночастинний твір. Його форма побудована за принципом ампліфікації, тобто внутрішнього розширення музичної композиції, у тому числі за допомогою поліфонічних засобів. Музична тканина організована за типовим для мистецтва доби бароко принципом контрасту, що охоплює всі рівні музичного цілого: темп, фактуру, динаміку, метроритм та ін. Винятковою ознакою партесних концертів була надзвичайна технічна розвиненість співацьких партій, унаслідок чого концерти були настільки складними для виконання. Свій перший яскравий прояв жанр партесного концерту здобув у творчості видатного українського композитора другої половини ХVІІ століття, випускника Віленської єзуїтської академії Миколи Дилецького. 

Крім нечисленних авторських зразків концертного жанру сучасників і послідовників Дилецького, збереглися сотні анонімних партесних концертів, авторів яких установити неможливо. Однак за якістю вони не поступаються авторським концертним творам, а в деяких випадках навіть перевершують їх.

Партесних творів не публікували; їх копіювали вручну у великі рукописні збірки, розписували за партіями в окремі книги зі шкіряними оправами — так звані поголосники. Сукупність поголосників утворювала комплект, куди могли входити по кілька десятків творів. 

Утрачена і відновлена спадщина

З часом окремі книги губились. Для сучасного виконання партесного твору потрібно відновити хорову партитуру з партій, наявних у поголосниках. Якщо деякі загубили, втрачені партії доводиться реконструювати або шукати в інших рукописних збірках. Такі збірки знаходяться в Україні та за її межами. Велику кількість матеріалів українського походження свого часу вивезли в Російську імперію. 

Щоб відновити хорові партитури, потрібні спеціальні навички читання київської квадратної нотації, якою фіксували партеси, і співацьких ключів, призначених для фіксації вокального матеріалу. За ними можна визначати партію, якщо вона не позначена в рукописі.

Партесні концерти Миколи Дилецького, Германа Левицького й анонімних авторів, а також «Херувимську» зі Служби Божої Симеона Пекалицького виконає хор «Гомін» під орудою Вадима Яценка на концерті у Львівському органному залі. Це твори на 4, 8 і 12 голосів. На початку виконають кант Димитрія Туптала «Мати милосердна». Кант — це духовна пісня, розспівана у триголосній фактурі; така фактура увійшла в багатохорний партесний концерт і стала основою численних ансамблевих побудов, які контрастували багатоголосному хоровому тутті.

Партесна творчість відображає тенденції високого бароко, тому виконання концертної програми українських барокових партесів є мистецтвом, розрахованим на обізнану публіку, а також на любителів музики, які прагнуть відкрити для себе велич цього унікального явища в історії хорового виконавства.

Текст: Ольга Шуміліна

Матеріал вперше опубліковано на https://lb.ua/