Світлана Позднишева: Фантазія на карпатські теми

Слухати цілком незнайомий музичний твір – це як читати книгу, яку давно чекав, і ось нарешті вона у тебе в руках. Це знайомство можна розпочинати дуже по-різному, але мета одна – відчути, що ж хотів передати цим твором композитор. Про що він думав, що уявляв, які емоції вкладав у цей твір. І цей процес неймовірно захопливий.



Можна розпочати цей квест, шукаючи інформацію про самого композитора, про час, коли він писав цей твір, про країну, з якої він сам і де творив, про його життя, зацікавлення, друзів, теми листування, інші твори, які він чи вона писали чи виконували в цей час. Проте часом такі дослідження можуть повести нас хибним шляхом. Адже внутрішній світ людини такий багатогранний та далеко не завжди так прямолінійно пов’язаний із зовнішніми подіями.


Пам’ятаю, як виконувала фортепіанну сюїту Бели Бартока та намагалася якнайбільше дізнатися про твір. Проте Барток не любив писати про свої твори, казав, що “його музика має говорити сама за себе”. Тож я міркувала: твір написаний у 1916 році, скоріше за все є певною реакцію композитора на події Першої світової війни. І справді, частини сюїти в моїй уяві складалися у цілком логічну структуру: перша частина – танцювальна та життєрадісна, це перша реакція людини на події, які вона свідомо не може сприйняти і погодитись з ними -–відхід від реальності. Вже тут з’являються епізоди, які нагадують ходу п’яної людини – інший спосіб спростити собі життя. Друга частина – скерцо, повне іронії і сарказму, наступна спроба врятувати сприйняття від абсурдності того, що відбувається навколо. Третя частина – прадавній танець, який відсилає нас до давніх обрядів ворожінь та стану трансу, коли на перший план виходять інстинкти, а не розум. Частина завершується потужним зривом, як людина, яка не може більше вмістити в собі всіх цих емоцій – і одразу переходить у медитативне завершення, прострацію, коли ти можеш лише спостерігати, але вже не можеш реагувати на зовнішні події.


Зрештою вся ця логічна побудова твору розлетілася на друзки в один момент, коли я знайшла виконання цієї сюїти самим композитором. Запальна енергія народного танцю, гумор скерцо, сила, що криється у давній музиці і обрядах, навіть остання медитація звучала дещо танцювально, з рухом і диханням життя – жодного натяку на те, що ця музика є реакцією на події триваючої навколо війни. Тож часом шлях інтуїтивного сприйняття твору має свої переваги.


Нещодавно натрапила на запис фортепіанного концерту Дезидерія Задора, що з’явився у мобільному додатку української класичної музики Ukrainian Live Classic. В українській музичній літературі існує не так багато фортепіанних концертів, а ще менше можна знайти їх записів, тож знайомство обіцяло бути цікавим. Чесно кажучи, про самого Задора я знала лише те, що це композитор із Закарпаття. Проте я надзвичайно люблю досліджувати і виконувати маловідомий репертуар, тож давно засвоїла, що талант і слава - далеко не завжди пов’язані між собою речі.


Цього разу я вирішила довіритися інтуїції і не поспішати з пошуками інформації про твір. Одразу зазначу, що для мене у музиці дуже важлива образність. Хтось сприймає музику лише через емоції, для мене ж шлях до розуміння пролягає через уяву та візуалізацію. Без неї я ані заграю яскраво твір, ані полюблю його виконання.


Отож я вдягнула навушники, залізла на ліжко, накрилася муркітливим котиком і поринула у світ фантазії. Музика одразу захопила мене своєю щирістю та душевністю. В ній багато сонця і… води. Тут і нисхідні пасажі струмків, і трелі хвиль на поверхні води, і неочікувані секунди зблиску сонця. Пружна енергія коломийки другої частини змінювалася ніжною лірикою, ніби дівчина чуйно пригорнула парубка. Третя частина вразила своїм розмахом, енергією, величчю - ніби цілі Карпати бачиш з висоти пташиного польоту! Чудова музика, наповнена життям та красою українських Карпат, гідна бути почутою та зіграною знов і знов.




Півгодини знайомства з новим твором минули непомітно. Цілком можливо, що ви знайдете у цій музиці щось інше, своє, близьке саме вам – але ж цей інтимний момент спілкування з музикою тим і цінний та неповторний! Тож слухайте українське і насолоджуйтесь новими відкриттями!

Щиро запрошую на мої концерти в Органному залі!

https://www.facebook.com/LvivOrgan/events/

😽 Світлана Позднишева

35 перегляд0 коментар