Сергій Вілка про свій твір на замовлення Органного залу

Композитор Сергій Вілка: «Замовлення молодому українському композитору твору від державної інституції – це прецедент»


Справжній урожай органних прем’єр очікується наприкінці січня у Львівському органному залі. 27 та 29 січня тут відбудуться концерти «Нова та стара музика», де поруч із творами Йоганна Себастьяна Баха звучатиме музика чотирьох українських сучасних композиторів. Олександр Щетинський, Сергій Вілка, Анастасія Сисенко, Марія Олійник написали кожен по твору для органа на замовлення Львівського органного залу в рамках проєкту «Нова музика». Цей проєкт, спільний з концертною аґенцією Collegium Management, покликаний підтримувати українських митців, виконувати та записувати їхню музику.


Перед прем’єрами ми поспілкувалися з композитором Сергієм Вілкою про його перший твір для органа, про те, хто найчастіше замовляє твори композиторам та те, чим він надихався при написанні своєї музики.


Сергій Вілка – композитор, головний дириґент оркестру Житомирського академічного музично-драматичного театру ім. І. Кочерги.


Закінчив Донецьке музичне училище як флейтист. Випускник Національної музичної академії України ім. П.І. Чайковського по класу флейти та по класу композиції. Також закінчив асистентуру-стажування НМАУ як композитор у Євгена Станковича. Студіював композицію у Єжи Корновича в Варшаві у рамках стипендії Gaude Polonia.


2013 року Сергій долучився до запису саундтреку історичної драми «Поводир», одночасно зігравши у фільмі роль флейтиста.


Музика Сергія Вілки виконується в Україні, США, Німеччині, Австрії, Польщі,Литві, Молдові, Вірменії.


Торік він оркестрував дві опери композитора ХІХ століття Порфирія Бажанського – «Довбуш» та «Біла Циганка», що їх виконали у Львівському органному залі, а записи творів перетворилися на аудіо-серіал.


Цьогоріч Сергій Вілка дебютує як композитор для органа.



– Сергію, розкажіть, про свій твір, який ви написали для Львівського органного залу.


– Мій твір для органа соло має назву «Conditions / Fractions». Її можна перекласти як «Умови / Розділення».


Спочатку, коли я тільки отримав замовлення на написання твору, то уявляв його жанр як фантазію. Далі намалював певний ескіз форми, того звучання, який хотів почути, почав з ним працювати. Далі я зрозумів, що цей ескіз розділяється на певні сегменти, фракції і вони будуються за допомогою певних умов.


Це якраз і були ті самі conditions (умови), які сприяли наповненню великих шматків музичної форми – fractions.


Твір побудований на певних композиційних алгоритмах, але на яких не можу сказати, хочу зберегти таємницю.


– Прем’єру вашого твору в Органному залі здійснить органістка Надія Величко. Розкажіть, чи співпрацювали ви з органісткою під час написання твору?


– Так, я надав їй уртекст із певними моїми коментарями, вона надіслала фідбек, я заніс її пропозиції у партитуру.


Твір для органа я писав вперше. Вважаю, що допомога фахівця, який знається на своїй справі, на природі інструмента, мені, безсумнівно, була дуже корисною.


Буду чесним: мені бракує деяких специфічних знань у цій сфері. З одного боку, як композитор я можу досягти певного рівня абстракції і писати цей твір, спираючись на свої обмеженні знання про орган, але як виконавець, як фахівець, я не можу знати всіх дрібниць. Тому, безперечно, допомога Надії Величко є дуже корисною.


- Чим надихалися під час написання твору?


– Першим автором якого я послухав, був Олів’є Мессіан, і в мене навіть була ідея створити певний триб’ют йому. Але в процесі роботи я відмовився від тих ескізів, які були побудовані на месіанівських ідеях, бо зрозумів, що не встигну реалізувати їх за той короткий час, який мав на написання твору – близько місяця.


Тому п’єса «Conditions / Fractions» не має нічого спільного з тими ідеями, з яких я починав. Не можу сказати, що пішов від протилежного. Це був інший шлях. Але для того, щоб його знайти, треба було проторувати першу стежку.




– Чи слухали ви твори інших композиторів, які брали участь у минулорічному проєкті «Нова музика»?


– Коли я починав писати твір, свідомо вирішив не слухати музику своїх колег. Мені хотілося знайти свій власний підхід, щоб музика мала риси мого авторського стилю. Мені дуже цікаво почути твори колег на прем’єрах, з нетерпінням цього чекаю. Хочу зробити для себе певну ретроспективу музики сучасних авторів.


– Що ви думаєте про проєкт «Нова музика» від Львівського органного залу та концертної аґенції Collegium Management?


– Замовлення молодому українському композитору твору від державної інституції – це прецедент. Я хочу поплескати організаторам. Це є дуже нетиповим для нашої країни. Раніше я не бачив таких прикладів. Часто музику замовляють виконавці, дириґенти. Але це все дуже часто відбувається, так би мовити, «на громадських засадах», а композитор погоджується писати «через любов до мистецтва». А щоб це було інституціонально закріплено, я таких прецедентів не бачив.


Я сам був учасником музично-театральної резиденції у Харкові, впродовж якої створив камерну оперу, але це було в рамках конкурсу.


Компонуючи активно вже 12 років, я можу сказати, що замовлення від Львівського органного залу – це ледь не перше замовлення, яке я отримав від української держави. Не бачу такого в Києві, де я мешкаю, до культурної спільноти якого належу. У столиці відбувається багато музичних фестивалів, конкурсів, звучать твори українських композиторів, у тому числі багато прем’єр. Але я не бачив, щоб тут держава замовляла молодому митцю твір і в такий спосіб підтримувала його, говорила йому: «Ти є актуальним, ти є в мистецькому контексті, ти є потрібний нам».


Мені дуже приємно, що моя персональна композиторська історія у Львові, яка почалася з проекту «Бажанський. Опери», продовжується тим, що я написав п’єсу для органа. Дуже приємно, що я в особі Тараса Демка та Івана Остаповича маю таку підтримку.


Спілкувалася Діана Коломоєць.


Фото: Кіра Кузнецова.


Інтерв'ю вперше опубліковане на сайті ZBRUC.EU

4 перегляди0 коментарів