Чи любите ви пізнавати світ навколо себе? Чи часто прагнете розширити свої горизонти, поглянувши на світ очима іншої людини?
Для мене це важлива і захоплююча частина життя. Адже лише будучи ідеальним актором, перевтілюючись у кожному творі у геть іншого композитора, у його стан, настрій та світосприйняття, можна скласти до купи отой магічний і неподільний пазл: композитор-виконавець-слухач, і переконати «Станіславського» у передостанньому ряду, щоб він сказав: «Вірю!».
Це надзвичайно цікава гра! Лиш уявіть собі: ось зараз мені треба відчути світ так, як його сприймала людина Франції XVII століття. Людина, яка проводила час у королівських палацах. Яка плела інтриги. Яка висловлювала свої почуття за допомогою вишуканого танцю та кокетливого погляду. Яка могла торкнутися прекрасної дами лише кінчиком пальця на витягнутій руці. Людина, в оточенні якої не було прийнято згадувати про проблеми і складнощі, а життя виглядало як розвага, легке та безтурботне…
А за мить я граю зовсім інший твір. Написаний людиною-філософом. Людиною-бунтарем. Людиною, якій було чуже світське товариство, але яка турбувалася за життя мільйонів, за долю націй, за майбутнє людства. Людину, яка втілює свої глобальні ідеї у звуках. І в іншу мить – розповідає про власні почуття, про біль і радості буття…
І ще мить…вдих-видих – і я поринаю у звуки, написані моїм однолітком, який живе десь на березі океану, любить джаз і рок, а по вечорах танцює бачату. І якщо я не зможу відчути його розслаблений на сонці ритм буття, його насолоду життям та відчуття свободи – ви, мої любі слухачі, ніколи не повірите мені і не поринете у почуття, які криються за послідовністю нот…
Звісно, я не можу поспілкуватися з Бахом, Шопеном чи навіть Луї Армстронгом. Проте я можу спробувати поглянути на світ очима людей, які зовсім не схожі на мене. І надзвичайно люблю це робити. Це як проживати одночасно кілька життів. Адже лише вишням іде на користь варитися у власному соці, не людям.
Перші такі масштабні «вилазки у великий світ» розпочалися у мене з мовних курсів. І коли слухаєш історії з життя людей найрізноманітніших професій і захоплень, починаєш вилізати з власної скорлупи і розумієш, що твій п’ятий палець на лівій нозі, що не дуже добре звучить у 129 такті на 20-й сторінці – не така вже й глобальна проблема. Саме на мовних курсах я дізналася про численні можливості цікавих подорожей.
Потім був волонтерський табір із людьми з 20 країн світу; життя у родинах місцевих по каучсерфінгу; прогулянки рідним містом у компанії гостей зі всієї планети; волонтерство на Закарпатті зі стадом буйволів та вічно п’яними пастухами; три місяці на хуторі у Австрії із кіньми та неймовірною родиною…
І знаєте, після всіх цих пригод я завжди дивуюся, коли у рідному місті не сприймають іноземців – адже це так цікаво – подорожі самі приїхати до тебе і ти можеш поглянути на світ з нового, ще незвіданого боку!
А я пропоную вам провести експеримент: коли наступного разу прийдете на концерт, перш ніж слухати твір – згадайте все, що ви знаєте про країну і час, коли він був написаний – хто знає, які нові горизонти вам відкриються?
Щиро запрошую на мої концерти в Органному залі!
😽 Світлана Позднишева