Останній тиждень Органного фестивалю “Музика і війна” у Львові не лише був сповнений цікавих моментів, але й додав віри, що українців не перемогти нікому. Адже ми вміємо любити і мріяти, вправно боремося на полі бою і на культурному фронті, оберігаючи і популяризуючи своє мистецтво; ми здатні чути і відчувати, підтримувати і співпереживати, а внутрішню напругу і злість трансформувати у яскраве внутрішнє світло, яке засліплює ворогів.
Обрана організаторами концепція тематичних концертів, назви яких було закодовано в емодзі, наприкінці фестивалю здивувала новими сенсами. П’ять концертів минулого тижня ніби підпорядковувались законами драматургії, й уособили боротьбу, віру і натхнення з якими Україна рухається до своєї Перемоги. Так, ніби слово “війна”, яке червоною ниткою проходить крізь програму цьогорічного фестивалю, перетворюється на попіл, який от-от розвіє вітер змін, і залишиться лише Музика…
Звільни мене. Програма Світлани Позднишевої чудово вписалась у ритм цьогорічного фестивалю. Українська, ефектна, різноманітна вона уособлює вільних нас! Під час концерту з’являється багато думок: ми радіємо кожному метру звільненої від окупантів землі, але тисячі людей в Україні досі чекають на своє звільнення, як і ті, хто утримується у російському полоні. Нас прагли поневолити сотні років, але кожна така спроба рано чи пізно закінчувалась для ворогів поразкою. Що ж сьогодні? Ми втомлені, але незламні. І нашу внутрішню свободу в нас ніхто не забере. Замість того, щоб нас “визволяти”, іншим краще повчитися нескореності у нас. Найкращим доказом цьому стала музика Назарова і Луньова, свідченням невичерпної енергії – Соната Бортнянського, любові, яка живе всередині кожного українця – “Карпатські фрески” Дичко. Об’єктивно технічну і точну гру Світлана Позднишева поєднала з суб’єктивною емоційністю, яка точно знайшла відгук у серцях слухачів.
Радість і боротьба – концерт солістки Національного будинку камерної та органної музики Ірини Харечко, що органічно поєднав молитовні композиції з героїчними мотивами. Ірина Харечко неодноразово презентувала львівському глядачеві вишукані програми з відомими та досить рідкісними зразками французької органної музики, і цього разу теж не зрадила своїм шанувальникам, включивши твори Олів’є Мессіана і Жана Алена до своєї нової програми з сучасної української музики.
Цікавим став вибір творів на початку і наприкінці концерту, які утворили символічну арку. Першим прозвучав цикл “Три танці: Радість, Скорбота, Боротьба” Жана Алена. Композитор, який мав стати видатним органістом, як його батько, брат і сестра органісти, героїчно загинув під час Другої світової війни у віці 29 років. Завершував концерт цикл Три фуги Ігора Асєєва – теж учасника Другої світової. Тема війни й тут червоною ниткою пройшла крізь концертну програму. Попри це, молитовність та світло надії стали основоположними мотивами концерту київської органістки, у повному обсязі продемонструвавши її майстерність.
Натхнення – таку назву одержала програма солістки Закарпатської обласної філармонії Ольги Чундак. Справді, весь концерт відбувся в атмосфері неабиякого піднесення. Потужні, часом героїчні твори, у яких композитори задіяли широкий регістровий діапазон і яскравий динамічний план на львівському органі звучали грандіозно і натхненно. Подумалось, і звідки тендітна органістка бере стільки енергії? Настрій всього концерту, як і попереднього вечора, продиктувала настроєва арка з першого та останнього творів – “Урочистого маршу” Альфонса Мейлі та “Вестмінстерських дзвонів” Луї В’єрна.
Концерт пройшов на одному диханні та водночас зарядив усіх присутніх потужною енергією, якої сьогодні так бракує в усіх розуміннях. Ця музика у виконанні Ольги Чундак допомогла на мить відкинути втому та сум і переконала, що у кожному з нас приховані додаткові ресурси для повноцінного щасливого життя, а також для завзятої боротьби за це життя!
Медитація від органістки з Ужгорода Наталії Лендєл водночас стала крапкою і трьома крапками наприкінці історії Органного фестивалю 2022 “Музика і війна”. Темрява на концерті без світла не була лякаючою, натомість, дала змогу глибше зануритись у потік музичної енергії. Деякі слухачі полюбляють слухати орган із заплющеними очима, щоб не відволікатися на сторонні подразники, щоб не лише слухати, але і ЧУТИ, що промовляє до них той чи інший музичний твір. Формат і програма концерту “Медитація” абсолютно цьому сприяли, подарувавши миті тимчасового відсторонення від усього зовнішнього і заспокоєння нашого внутрішнього.
Особливою подією вечора стала прем’єра твору львівського композитора Остапа Мануляка “Сила безсилих”. Детальніше про свій задум розповідає автор: “Твір пов'язаний із циклом творів для різних духових інструментів, над яким я працював з 2019 року. Назва запозичена з однойменного есею Вацлава Гавела "Сила Безсилих". Есе присвячене аналізу того як функціонує тоталітарна радянська система, загальна ідея якої – це запровадження тотального "життя в брехні". Натомість, найбільш загрозливою для такого режиму є сила Правди – коли люди не бояться відкрито казати на чорне "чорне", а на біле "біле". І часто така дія одного запалює багатьох. У 2022 році ця ідея і ця назва отримала для нас абсолютно новий вимір: подібно як уся радянська система виявилась колосом на глиняних ногах, який упав під натиском людей, що боролись за правду, так і тепер ми бачимо, як українське суспільство виборює свободу і незалежність, а російський агресор перетворюється з глобальної суперсили на зграю нікчемних варварів-морлоків, які або гинуть, або тікають від світла правди і свободи, яка об'єднує щораз більше людей.”
Органний фестиваль 2022 “Музика і війна” залишив по собі незабутні враження, які змусили не зважати ні на повітряні тривоги, ні на чергові аварійні відключення електроенергії. Спокій, впевненість, гордість, естетичне задоволення та відчуття продовження життя, які подарували виступи найкращих органістів країни, сподіваємось, надовго залишиться з гостями Львівського органного залу.
Текст: Вікторія Антошевська