Про Ліста розповідає музикознавиця Людмила Вольська
Феноменальний паніст Ференц Ліст із тріумфом гастролював Європою. Від його гри мліли дівчата, ним захоплювалися жінки, його наслідували чоловіки. Українським землям пощастило - Ліст не лише багато гастролював тут, а й прожив чимало часу. Саме в Україні він знайшов своє справжнє кохання.
Таким був Ліст, коли приїхав в Україну. Міклош Барабаш, 1846 р.
У 1847 році Ліст з успіхом гастролював Європою. Кінцевою та головною метою гастролей цього року був Стамбул. Попередній маршрут був таким: з Угорщини через Трансильванію (яка на той час входила в Угорське королівство на території Австрії), у Бухарест (Румунське князівство), Ясси (столиця Молдавського князівства), Одесу, звідти морем до Туреччини. Після цього Ліст планував повернутися навесні 1848-го до Відня, чекаючи, що його можуть зробити придворним капельмейстером замість хворого Доніцетті.
Доленосна зустріч у Києві
Відвідини Києва спочатку виникали у планах як якась невизначена ідея. Остаточно Ліст і його імпесаріо Беллоні визначилися вже в Бухаресті. У першу чергу, їх приваблювала матеріальна сторона цієї поїздки. І вже потім — бажання побачити екзотичні, маловідомі в Європі землі.
Ліст дав у Києві три концерти. Виступи запланували одразу, оскільки на них потрібно було отримати офіційний дозвіл влади.
Так виглядав тоді університет святого Володимира в Києві
(нинішній Червоний корпус Університету ім. Т. Шевченка), де Ліст дав другий і третій концерти своїх київських гастролей.
Малюнок Тараса Шевченка
Приймали Ліста у Києві, та й в цілому в Україні, дуже неоднозначно. Хоча він мав гучний успіх, але в деяких колах слов’янофільської молоді Ліста навіть цькували. Всі їх симпатії були на боці російського скрипаля Дмитрієва-Свєчина, який саме гастролював у Києві, а не заїжджого відомого “німчика”.
Преса теж не була занадто прихильною: київські кореспонденти висловили розчарування його грою і відзначали нешанобливе ставлення піаніста до публіки, коли він, "затримавшись на якомусь дружньому обіді, запізнився на концерт і прийшов трохи напідпитку".
В іншій польській газеті писали, що під час свого виступу у Житомирі Ліст заснув: "він грав і розгойдувався, “як жид на молитві”, грав усе повільніше, все тихіше, і в якийсь момент завмер; пауза затягнулася, публіка почала аплодувати, і тут Ліст стрепенувся, прийшов до тями і продовжив грати".
Також уже півтора століття живе історія, що Ліст майже весь гонорар від концертів у Києві програв у карти студентові Котюжинському. Ліст дійсно до кінця життя любив карти, але, загалом, ці чутки потрібно ділити на десять.
На відміну від середнього класу, аристократи та магнати в Україні носили Ліста на руках. Не в останню чергу завдяки Кароліні Сайн-Вітгенштейн.
Княгиня Сайн-Вітгенштейн з донькою Марією
Хто така Кароліна?
Княгиня Кароліна Вітгенштейн була однією з найвпливовіших жінок Правобережної України. Її батько Петро Івановський належав до української спольщеної шляхти, що вийшла з Великого князівства Литовського. Дід по батьковій ліній Каспер Івановський очолював Київський Головний суд.
Мати Кароліни — Пауліна — походила з відомого у Польщі роду Подоських. Кароліна народилася в будинку свого діда Лєона Подоського у Монастирищі, й провела там перші роки свого життя під наглядом бабусі. Лєон Подоський керував Подольським Головним судом та був великим землевласником.
Дівчина отримала прекрасну освіту, її навчали найкращі викладачі з мови, історії, природознавства і математики. Батько ж навчив її вправно керувати своїми маєтками та господарством.
У 17 років Кароліну проти її волі видали заміж за князя Миколу Вітгенштейна, молодшого сина відомого фельдмаршала, героя війни 1812 року. Таким чином, відбулося злиття великих грошей з високим титулом. Але щастя молодятам це не принесло. За спогадами сучасників, Микола Вітгенштейг був добрим, але поруч з дуже розумною і вольовою Кароліною він виглядав надто тьмяно.
Тому не дивно, що скоро після народження у 1837 році доньки Марії подружжя почало жити окремо — Кароліна з донькою в маєтку, отриманому у спадок від батька у Воронівцях (тоді — Воронинці), її чоловік — у Петербурзі.
Знайомство
Кароліна приїхала в Київ у лютому 1847 року не для того, щоб послухати Ліста. Вона брала участь у київських Контрактах — щорічному ярмарку, де вкладалися великі торговельні угоди.
Контрактовий дім на Подолі, в якому відбувся перший концерт Ліста в Києві. Вигляд у кінці ХІХ ст.
Вже понад століття існує така версія: Ференц і Кароліна познайомилися після того, як вона дала 100 рублів на третій, благодійний, концерт, квиток на який коштував 5 рублів сріблом.
Так думали тому, що не були відомі дати всіх концертів Ліста у Києві. Насправді ж, їхнє знайомство відбулося ще напередодні другого концерту Ліста, у світському салоні. Швидше за все, там Кароліна отримала квиток на концерт Ліста.
Коли після цього концерту, вражена грою та багатогранним талантом відомого піаніста княгиня пожертвувала гроші. Ліст завітав у її дім подякувати за це. Залишилися його записки до неї, написані між другим і третім концертами.
Напередодні останнього концерту Кароліна запросила Ліста до Воронівців, свого родового маєтку на Поділлі, на святкування десятиріччя її доньки. Музикант прийняв це запрошення.
Так між ними зав’язався роман.
Гастролі Україною
Ліст провів майже місяць у Воронінцях, звідки виїжджав виступати до Житомира (два концерти) і Бердичева.
Потім був ангажований для виступу у Вінниці. Звідти поїхав на запрошення графа Болеслава Потоцького у Немирів, де, за різними джерелами, дав від одного до трьох концертів. Кароліна супроводжувала його у цій поїздці. А далі, домовившись про зустріч влітку в Одесі, вони ненадовго розсталися.
Ліст поїхав до Кам’янця-Подільського, де мав один концерт, та в маєток графа Пшездзецького “Чорний Острів”. Там композитор змушений був провести Страсний тиждень напередодні Великодня, оскільки у цей час концерти були заборонені.
Після свята мав два виступи в Кременці. Звідти попрямував до Австрії, а саме — у Львів. Там був місяць тріумфу. Львівські поляки буквально носили його на руках. Дорогою до Галацу, Ліст дав ще два концерти в Чернівцях.
Щастя і боротьба у Веймарі
Кароліна Вітгенштейн у березні 1848 року продала кілька маєтків і втікла з донькою з країни. Ліст чекав на них на кордоні, разом вони попрямували до Відня і на батьківщину Ліста до Райдинга, а згодом — у Веймар.
У жовтні 1848 р. Микола І наказав відмовити княгині Вітгенштейн, "що виїхала за кордон без дозволу чоловіка", у продовженні паспорту, виданого на півроку, "із суворим підтвердженням повернутися в Росію". Її маєтки "взяти в опіку".
Жодного самодурства з боку імператора тут не було. Такий був закон. Щоправда, ситуацію обтяжувало і те, що вона втекла від чоловіка разом із донькою.
У Веймарі Кароліна стала музою Ліста та господинею вілли Альтенбург, де вони жили. Вона вела його справи, відкрила на їхній віллі музичний салон, допомагала Лісту з його родиною — доглядала хвору матір композитора, влаштовувала життя доньок і сина. Вони прожили разом 12 щасливих років.
Вілла Альтенбург, у якій мешкали Ліст та Кароліна у Веймарі
Єдине, що затьмарювало це щастя, — Кароліна так і не змогла домогтися розлучення з Вітгенштейном.
Стараннями чоловіка, у 1855 році російський суд позбавив Кароліну всіх прав і стану, а також земель. Вона вважалася вигнаницею, оскільки так і не повернулася до імперії. Її ж чоловік тримав можливість повторно одружитися, оскільки був протестантом, та й закон автоматично звільняв його від зв'язку з дружиною-злочинницею.
Але рішення суду — це світський вердикт, а Кароліна, як щира католичка, хотіла отримати відповідь від Папи Римського.
Папський вердикт
Протягом усіх років Кароліні та Лісту доводилося боротися спочатку з кланом Вітгенштейнів (не треба недооцінювати цей рід і його впливовість не лише в Росії), а потім — з могутнім родом Гогенлое-Шіллінгсфюрст, за представника якого 1859 року вийшла заміж її донька.
Завдання серйозно ускладнювалося ще й тим, що брат зятя Кароліни був кардиналом і міг безпосередньо впливати на рішення Ватикану. У першу чергу, їм зовсім не хотілося, щоб багата і родовита княжна Марія Сайн-Вітгенштейн утратила свій статус, перетворившись на незаконнонароджену.
1861 року, після довгих клопотань, Папа Римський дозволив Ференцу Лісту й Кароліні Вітгенштейн нарешті одружитися. Вінчання було призначено на 22 жовтня, у день 50-річчя композитора. У листі до Кароліни з Марселя він писав:
“Це мої останні рядки. Моє тривале вигнання добігає свого кінця. Через п’ять днів я знайду в вас вітчизну, домашнє вогнище і вівтар. О, якщо б я тільки зміг на схилі віку забезпечити вам спокійне й радісне життя”.
Але ввечері напередодні вінчання посланець Папи приніс звістку, що весілля треба тимчасово відкласти, щоб знову переглянути справу про розлучення. Кароліна сприйняла це як волю Божу, і відмовилася від думки про шлюб з Ференцем назавжди.
Вінчання Ліста і Кароліни було зірвано кардиналом Гогенлое за допомогою двоюрідних братів і сестер Кароліни, готових свідчити, що вона не виходила заміж проти своєї волі (а це було наріжним каменем розірвання цього шлюбу). А подальше розслідування могло привести до тюремного ув'язнення Кароліни за фальшиві свідчення. Тому ця справа була закрита.
Портрет Кароліни Сайн-Вітгенштейн, 1847 р.
Спокій у "вічному місті"
1864 року помер чоловік Кароліни, і вона була повністю вільна. Проте, питання про заміжжя стало для неї вже неактуальним. Кароліна зацікавилась канонічним правом та релігійним рухом у минулому і сучасності й присвятила цій темі багато праць.
Кароліна була однією з найосвіченіших жінок епохи, і тому є безліч свідчень її сучасників. При цьому у неї був дуже непростий характер. Але саме завдяки своїй залізній волі, вона змогла організувати Ліста і допомогла йому стати тим геніальним композитором, якого ми знаємо.
Вона багато і важко хворіла через ті випробування, які їй довелося пережити поруч із Лістом. Спробуйте собі уявити, що відчувала ця жінка, яка втратила свою Батьківщину, багатство і статус, постійно піддавалася остракізму у вищому світі. Зовсім не дивно, що вона залишилася в Римі, де змогла, нарешті, відчути себе спокійно.
Ференц Ліст 1865 року прийняв духовний сан і перебрався до Ватикану. До кінця життя вони спілкувалися особисто, а згодом — у листах. Кароліна не надовго пережила Ліста й померла 9 березня 1887 року.
Кароліна Вітгенштейн у Римі
Записала Діана Коломоєць
Стаття вперше опублікована в часописі Collegium Management